9 серпня 2022 року Центр дослідження росії за організаційного сприяння Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв організував круглий стіл на тему: «“Рашизм”: що це?» в Медіацентрі ГДІП.
Модератором заходу став керівник Центру дослідження росії, Міністр закордонних справ України (2007–2009 рр.) Володимир Огризко.
Під час круглого столу учасники обговорили такі теми: «рашизм» як панівна ідеологія сучасної росії, його сутність, складники, джерела; нацизм гітлерівської Німеччини та «рашизм» путінської росії, їхні схожості й відмінності; феномен російського «рашизму» та інструменти протидії йому.
Захід мав комбінований онлайн–офлайн формат, тому гості змогли долучитися до обговорення в зручному для них варіанті. За круглим столом зібрались український дипломат, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Кіпр (2012–2019 рр.) Борис Гуменюк; кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Олійник; посланник Посольства Грузії в Україні Леван Цурцумія, а також науковці, ветерани дипслужби, працівники медіа, представники закладів вищої освіти, зокрема Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Західноукраїнського національного університету, Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Обговорення розпочали зі слова докторки історичних наук, членкині-кореспондентки НАН України, авторки численних наукових праць про росію, зокрема книги «“Русский мир” в Україні: на краю прірви», Лариси Якубової: «24 лютого 2022 року стався камінг-аут російського фашизму. До того вісім років він намагався зберігати обличчя та являти світу свою цивілізовану версію. російська влада припинила, як то кажуть, “изображать” демократичну, ліберальну державу. У них було багато термінів, щоби назвати себе та той лад, який є в росії, якимись новими словами. Це треба було для того, щоби прикрити методологічну невідповідність, бо всім було у світі зрозуміло, що російська держава – це не держава в загальному розумінні на зразок таких, які виникли й є в західноєвропейському й атлантичному світі. Тобто від цього стартує цілий шар розмірковувань про те, що це взагалі не держава, а особлива російська система чи щось інше. Нині ми не маємо значної кількості нормативних державних документів росії, де зафіксовано чітко визначену ідеологію рашизму, але її чинність вони засвідчують щодня, знищуючи в геноцидних практиках українців».
Доктор філософських наук, професор, академік НАПН України, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, керівник наукового проєкту «Покарати рашизм» Віктор Огнев’юк під час виступу наголосив: «Необхідно розрізнити дві речі: коли з’явилося поняття рашизму та коли, власне, виник сам рашизм. Поняття рашизму доволі нове, але рашизм за своєю сутністю має дуже давнє коріння. Це коріння починається з того часу, коли розпалася Русь й утворилося московське царство. Але мені довелося бачити рашизм в обличчя, коли ворог був тут, біля Києва. Тож що він таке? Суть рашизму – знищення нашого майбутнього та нищення нашої історії. А якщо повернутися до історії утворення московського царства, то якими методами московські царі боролися з Новгородською республікою? Це те, що вони роблять зараз, що робили в радянські часи, що вони робили весь період так званої російської історії. Вони винищили місцеве населення, яке мало віче, спосіб тодішньої демократії, депортували решту народу та населили захоплені землі людьми своїх племен. Тобто за своєю сутністю це їхня ненависть до свободи й особлива прихильність до рабської психології, до вірнопідданості. Рашизм народився вже давно, просто його так не класифікували, але діяв він завжди за тим самим методом».
Також до слова запросили українського філософа, публіциста, автора численних філософських статей та есе, зокрема щодо дослідження росії, Сергія Дацюка; російського аналітика та публіциста, до 2006 року співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України в москві, професора МДІМВ, автора багатьох наукових досліджень, зокрема книги «Россия между фашизмом и распадом», Юрія Федорова; народного депутата Верховної Ради України п’яти скликань, Міністра екології та природних ресурсів України (2000–2001 рр.), громадського та політичного діяча Івана Зайця.
Формат зустрічі передбачав не тільки виступи гостей, а й активну дискусію. Круглий стіл завершили запитаннями від аудиторії та коментарями учасників.
Ми дякуємо Збройним силам України за кожну можливість проведення таких заходів, адже саме наші військовики стоять на заваді рашизму та боронять від нього весь цивілізований світ. Підтримуємо та віримо в нашу армію! Слава Україні!
https://gdip.com.ua/pages/view/krugliy_stl_rashizm_scho_tce_v_medatcentr_dp_gdp
****
Обговорення розпочали зі слова докторки історичних наук, членкині-кореспондентки НАН України, авторки численних наукових праць про росію, зокрема книги «“русский мир” в Україні: на краю прірви», Лариси Якубової. Перш за все, пані Лариса підкреслила, що як історику на разі важко об’єктивно оцінювати поточні події, зважаючи на важке емоційне навантаження, знаходження всередині аналізованого процесу. Більше того, спікерка окреслила, що тема є складною методологічною проблемою, яку потрібно активно і глибоко розробляти. Лариса Дмитрівна зазначила: «24 лютого 2022 року стався камінг-аут російського фашизму. До того вісім років він намагався зберігати обличчя та являти світу свою цивілізовану версію. російська влада припинила, як то кажуть, “изображать” демократичну, ліберальну державу. У них було багато термінів, щоби назвати себе та той лад, який є в росії, якимись новими словами. Це треба було для того, щоби прикрити методологічну невідповідність, бо всім у світі зрозуміло, що російська держава – це не держава в загальному розумінні на зразок таких, які виникли й є в західноєвропейському й атлантичному світі. Тобто від цього стартує цілий шар розмірковувань про те, що це взагалі не держава, а особлива російська система чи щось інше. Нині ми не маємо значної кількості нормативних державних документів росії, де зафіксовано чітко визначену ідеологію рашизму, але її чинність вони засвідчують щодня, знищуючи в геноцидних практиках українців».
Далі пані Лариса зробила історичний екскурс у нацизм і фашизм, їх причини та витоки. Науковиця вважає фашизм та нацизм автентичними феноменами, проектами, де нацизм (з його ідеєю знищення унтерменшів) вирізняється глобальним масштабом. Також було акцентовано на причинах їх виникнення: імперській передісторії, візії вищості. Саме у процесах утвердження лібералізму та демократії, на фоні розпаду колоній минулої імперії побічним процесом, і може виникнути фашизм або нацизм. Лариса Дмитрівна висловила побоювання щодо можливих подібних ефектів при трансформації Північної Кореї та КНР у русло демократії та лібералізму.
Підсумовуючи, пані Лариса відзначила, що рашизм онтологічно є фашизмом, тоталітаризмом у піковій стадії, коли людина зростається з державою, з лідером – «дуче». Саме у таких умовах, коли держава перетворюється у квазідержаву, людина захоплюється «навіженими» ідеями, культ сили перетворюється у культ варварства. З цього і випливають скажені ідеї о. дугіна, що «нет граніц у русского міра».
Доктор філософських наук, професор, академік НАПН України, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, керівник наукового проєкту «Покарати рашизм» Віктор Огнев’юк під час виступу наголосив: «Необхідно розрізнити дві речі: коли з’явилося поняття рашизму та коли, власне, виник сам рашизм. Поняття рашизму доволі нове, але рашизм за своєю сутністю має дуже давнє коріння. Це коріння починається з того часу, коли розпалася Русь й утворилося московське царство. Але мені довелося бачити рашизм в обличчя, коли ворог був тут, біля Києва. Тож що він таке? Суть рашизму – знищення нашого майбутнього та нищення нашої історії. А якщо повернутися до історії утворення московського царства, то якими методами московські царі боролися з Новгородською республікою? Це те, що вони роблять зараз, що робили в радянські часи, що вони робили весь період так званої російської історії. Вони винищили місцеве населення, яке мало віче, спосіб тодішньої демократії, депортували решту народу та населили захоплені землі людьми своїх племен. Тобто за своєю сутністю це їхня ненависть до свободи й особлива прихильність до рабської психології, до вірнопідданості. Рашизм народився вже давно, просто його так не класифікували, але діяв він завжди за тим самим методом».
Пан Віктор підкреслив, що протягом історії росія фальсифікувала все, що могла про Україну. Так, українські бібліотеки у радянські часи спалювали якраз для того, щоб витерти з історичної пам’яті Україну як цивілізовану державу з глибоким корінням. Звертаючись до передмови Сергія Гессена книги Астольфа де Кюстіна «россия в 1839 году» 1990 року видання, науковець викристалізував ідею про взаємозв’язок та взаємовплив державного устрою росії та її народу. Пан Віктор підводить до того, що з часів московського царства природа держави залишається незмінною. ЇЇ характеризують наступні риси:
1) чинопоклонство;
2) «показуха ззовні, інше всередині»;
3) байдужість до долі народу.
Доповідач застерігає від спокуси перекладання відповідальності за скоєні злочини на бурятів, чеченців, адже це є маніпуляцією перекладання відповідальності за вчинене «великою росією» з явища рашизму на національні меншини. Пан Віктор стверджує що у рашизмі способи підкорення інших народів (підкорення, приниження, рабство),відчуття зверхності та устремління на де інтелектуалізацію, знищення України є перманентними.
Також до слова запросили українського філософа, публіциста, автора численних філософських статей та есе, зокрема щодо дослідження росії, Сергія Дацюка.
На думку Сергія, в основі рашизму лежить імперіалізм, який у своїй світозлобі виключає себе з міжнародної спільноти. Саме прив’язка до самих себе, відмова від універсальності робить, з одного боку, рашизм унікальним явищем. З іншого боку, це спричиняє сингулярний колапс. Адже, коли країна виключає себе з міжнародної спільноти і не має сил, щоб захопити весь світ – руйнується.
Рашизм – реалізація установки на світове домінування через примус задля єдності у простоті. Він характеризується:
- знищення різноманітності;
- знищення інтелектуалізму;
- створення єдності у простоті.
Ця відмова від мислення, інтелектуалізму, різноманітності, толерантності призводить до створення монолітної, деінтелектуалізованої, підданської, не громадянської єдності. Тобто постає питання принципово іншого типу суспільства в росії – підданського суспільства.
Рашизм, на думку філософа, також характеризують маніпуляції міжнародним правом. Імперська росія – опортуністична держава з якою нікому ніколи не вдавалось домовитись. Якщо угода не влаштовує росія, вона одразу порушує її. Цей принциповий опортунізм порушує консенсуси, домовленості, звичаї. Даний опортунізм використовується як інститут для домінування. Загалом у росії не шизофашизм, а подвійна феноменологія, усвідомлювана, рефлексована, стратегічна.
Щодо ідеологічних альтернатив, пан Сергій зазначає, що православ’я, марксизм є мертвими у росії, лібералізм – неприйнятним, можливим «виправленням» росії є нетрадиційні християнські структури Щодо інтелектуалів у росії, то їх вирізняє наступне: дезорганізація, дезадаптація, депресія та дегенерація.
На питання «Чи має Україна мати справу з росією?» Сергій відповідає стверджувально, адже поки ми займаємось росією, росія не займається нами. Вже зараз необхідно створювати постімперські та пострадянські студії.
Загалом ми маємо займатись не лише росією, а й країнами Заходи, адже унезалежненою Україна стане тоді, коли отримає онтологічну незалежність. Коли ми займаємось іншими структурами, ми стаємо суб’єктними.
Підсумовуючи Сергій Дацюк підвів, що рашизм – виклик, який ми маємо прийняти як теорію і практику. Займаючись цими викликами ми отримуємо шанс на суб’єктність.
Народний депутат Верховної Ради України п’яти скликань, Міністр екології та природних ресурсів України (2000–2001 рр.), громадський та політичний діяч Іван Заєць також поділився власним баченням проблеми. Іван Олександрович, перш за все, аргументував актуальність поставленої проблеми, яка зумовлена потребами війни. Так, ми маємо вивчати того, з ким ми воюємо, знати свідомість, дух російського солдата. Якщо не вивчати – не будемо знати як діяти проти цього суспільного зла. На думку пана Івана, рашизм – не шизофашизм, не російський фашизм. Так як при такому їх ототожненні ми отримуємо редуковану версію, спрощення, повернення до того, що ми знаємо. Рашизм – це тоталітарна людиноненависницька ідеологія, сформована на основі синтезу вікової ординської ментальності московитів, месіанський шовінізм, практика імперського експансіонізму, практики геноциду; підкорення народів, етносів. Рашизм – світогляд, породжений сторічно укоріненою у московитів ментальністю орди.
Рашизм – ідеологія месіанського шовінізму, яка спрямовує російську владу та суспільство на імперську експансію та знищення народів, які хочуть жити самостійно, на свій розсуд, які не хочуть розчинитися в московській орді, суспільстві московської орди.
Рашизм як ідеологія (набір інструментів, гасел) – абсолютне зло. Дана ідеологія вкорінена у природу російського народу, який на разі перебуває у транзитному періоді від народу до нації. Даний псевдонарод характеризується такими рисами, як нелюдська жорстокість,манія світового панування, рабська ідеологія, політичний терор, тактика випаленої землі.
На завершення Іван Олександрович надав практичні рекомендації, які необхідно реалізовувати вже сьогодні:
Наостанок заслухали російського аналітика та публіциста, до 2006 року співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України в москві, професора МДІМВ, автора багатьох наукових досліджень, зокрема книги «россия между фашизмом и распадом» Юрія Федорова. Доповідач підкреслив, що методологічні та практичні аспекти питання є важливими для майбутнього росії та Європи. Рашизм, на думку пана Юрія, є за природою специфічною формою фашизму.
Серед ключових рис рашизму Юрій Федоров виділяє:
1) Авторитарний режим у росії;
2) Особлива роль лідера, що проявляється у відсутності механізмів обмеження влади та зміни лідера;
3) Ліквідація та відсутність опозиції. На фоні масової підтримки населення існують лише атомізовані опозиційно налаштовані представники;
4) Ідеологія рашизму (проводить паралель з нацизмом), що включає територіальну експансію, ідею «русского міра», знищення української нації;
5) Рашизм – не нав’язаний росіянам ззовні, а є психологічними, моральними установками, породженими самим російським суспільством. Можливо це зумовлено азійським типом держави на кшталт Візантійської імперії чи Золотої Орди, значний сутнісний вплив яких сучасна росія акумулювала.
Тобто, рашизм у вузькому сенсі – теорія і практика теперішнього російського режиму, у широкому – існування російської системи в цілому (що включає не лише політичну складову, а й культуру, суспільні відносини). Кінцем рашизму має стати завершення розпаду російської імперії вже у рамках сучасної росії.