Д-р Юрій Федоров*: Військові аспекти сучасних російсько-китайських відносин
Ця коротка доповідь буде зосереджена на кількох ключових аспектах китайсько-російських військових відносин.
Спільні стратегічні інтереси
Існує чотири напрями, в яких стратегічні інтереси, цілі та проблеми Росії та Китаю збігаються. Обидві країни
- вдаються до обмеженої співпраці у військовій сфері для покращення своїх позицій відносно США та інших західних країн;
- зацікавлені у запобіганні та придушенні ісламського екстремізму та тероризму в Центральній Азії, включаючи можливе вторгнення озброєних угруповань Ісламського руху Узбекистану, який з 2015 року співпрацює з Ісламською державою та іншими подібними організаціями;
- поділяють спільне занепокоєння у зв’язку з розгортанням армією США системи протиракетної оборони США THAAD (Комплекс висотного заатмосферного перехоплення ракет середньої дальності у театрі військових дій) у Південній Кореї;
- зацікавлені у відсутності напруженості у своїх «тильних районах», тобто зонах, прилеглих до російсько-китайського кордону в Сибіру та на Далекому Сході. Головний вектор китайських стратегічних інтересів спрямований на південь і південний схід, тоді як основна площина російської політичної та військової експансії знаходиться у Європі, включаючи Україну та Близький Схід.
Стратегічне ставлення Москви до Китаю
Поточне ставлення Москви до Китаю у військовій та стратегічній областях є дуже суперечливим. З одного боку, Москва наполегливо домагається підтримки Китаю в її агресії проти України і в протистоянні з США та Європою. У цьому світлі вона сподівається, що нинішні військові контакти та спільні навчання можуть перетворитися на повномасштабну військову співпрацю та навіть оборонний союз. Хоча такі сподівання є безпідставними, російська пропаганда часто зображує ці контакти та навчання, як перший крок або етап неформального військового/оборонного союзу.
У той же час російські військові кола та політичні аналітики побоюються, що у майбутньому Китай може зазіхати на території Росії на Далекому Сході та Сибіру з метою встановлення контролю над природними ресурсами. Також багато хто в Росії стурбований демографічним дисбалансом – у північних провінціях Китаю, на їх думку, населення в 20 разів більше, ніж на російському Далекому Сході.
Проте російські побоювання щодо можливого розширення Китаю на півночі в найближчому майбутньому є безпідставними. Основні стратегічні та зовнішньополітичні інтереси Китаю зосереджені у південному та південно-східному напрямках. Економічний інтерес Китаю щодо захоплення російських джерел сировини та енергоресурсів, як часто говорять російські ЗМІ та експерти, сильно перебільшений. Переважна більшість цих джерел знаходяться на незайманих територіях, їх розвиток вимагає великих інвестицій в інфраструктуру тощо.
Баланс збройних сил
Головним джерелом занепокоєння російських військових є перевага китайських умовних сил, що розгортаються в північних районах над військами Східного військового округу Росії.
Баланс російських і китайських сухопутних військ у районах, розташованих уздовж російсько-китайського кордону (до реформування китайських Збройних сил у 2016 році)
|
Росія |
Китай |
|||
|
Близький схід |
Пекін MR |
Шеньян MR |
||
|
Особовий склад (тис. осіб) |
60-70 а) |
250 |
237 |
|
|
ОБТ |
865 |
1745 |
1467 |
|
|
ББМ |
1583 |
2419 |
1959 |
|
|
Артилерія |
1424 |
3287 |
3231 |
|
|
Атакуючі гелікоптери |
171 |
182 |
144 |
|
а) Тільки мотострілкові, танкові, артилерійські та аеронавігаційні бригади
Баланс російських і китайських сухопутних військ у районах уздовж російсько-китайського кордону (після реформування китайських Збройних сил у 2016 році)
|
Близький Схід (4 армії) |
Командування Північного округу (3 групи армій) |
||
|
Мотострілкова бригада |
9 |
Об’єднана військова бригада |
18 |
|
Танкова бригада |
1 |
Артилерійська бригада |
3 |
|
Артилерійська бригада |
4 |
Бригада для виконання спеціальних операцій |
3 |
|
Ракетна бригада |
4 |
Армійська авіаційна бригада |
3 |
|
Бригада ППО |
4 |
Бригада ППО |
3 |
|
Повітряно-штурмова бригада |
2 |
||
Російські військові стурбовані не тільки чисельною перевагою китайських військ, розташованих у північних китайських провінціях. Практично вздовж усієї східної частини російсько-китайського кордону освоєні території, включаючи райони з досить диверсифікованою дорожньою мережею, займають вузьку смугу шириною до 200 кілометрів. Це означає, що в Росії експлуатаційна глибина дійсно мала, а можливості пересування російських військ уздовж кордону обмежені, і що китайські сили можуть знищити російські комунікації, застосувавши спрямовані удари у північному напрямку.
Багато хто в Росії вважає, що PLA (атомні підводні човни) настільки кращі, ніж у РФ, у звичайних збройних силах, що в разі збройного конфлікту Росії слід негайно застосувати ядерну зброю. Однак Китай також має ядерну зброю і може завдати неприйнятних збитків. І, незважаючи на офіційну політичну позицію Росії, що Росія та Китай є стратегічними партнерами, Москва розглядає перспективу збройного конфлікту з Китаєм як практичну можливість і зміцнює війська на сході. Наприклад, усі російські ракетні бригади нещодавно були переозброєні сучасними ядерними ракетами «Іскандер».
Китай не зацікавлений у військовому союзі з Росією
Китай не зацікавлений у військовому союзі з Росією не тільки тому, що такий варіант суперечить його основній стратегічній позиції, а й тому, що російські військові, насамперед військово-морські сили в Тихоокеанському регіоні значно поступаються американським, китайським та японським. При цьому військово-морські сили відіграють ключову роль у стратегічному балансі в Тихому океані.
Головні бойові кораблі російського Тихоокеанського флоту, 3-й і 7-й флоти США, китайські, японські та корейські військово-морські сили
|
Росія |
США |
Китай |
Японія |
Південна Корея |
|
|
Авіаносець |
- |
5-6 |
1/2 |
- |
1 |
|
Крейсер |
2/1 |
12 |
- |
- |
- |
|
Винищувач |
4 |
28 |
26 |
40 |
17 |
|
Великий протичовновий корабель |
4 |
- |
- |
4 |
- |
|
Великий десантний корабель |
5 |
16 |
27 |
3 |
- |
|
Фрегат |
- |
12 |
49 |
6 |
26 |
|
Підводний човен ППО |
8 |
? |
56+ |
18 |
27 |
|
Штурмові атомні підводні човни |
12 |
26 |
5-7 |
- |
- |
|
ПЛАРБ |
4 |
8 |
5 |
- |
- |
Спільні навчання
З 2003 року Китай та Росія провели близько 25 спільних навчань. З політичної точки зору, обидві країни використовують ці військові навчання, щоб зміцнити свої позиції щодо США. Для Росії ці навчання є символом зростаючої військової співпраці. Багато хто на Заході також боїться, що ці навчання означають початок формування певної військової осі обох країн. На мій погляд це спрощена інтерпретація.
Десять із цих навчань (Місія миру, починаючи з 2005 р.) проходили під егідою Шанхайської організації співробітництва (ШОС) з акцентом на боротьбі з тероризмом. Росія зацікавлена у залученні Китаю до боротьби з ісламським тероризмом в Центральній Азії частково тому, що вона хотіла б перекласти тягар придушення тероризму в цьому регіоні на плечі Китаю. Москва добре розуміє, що чим більше Китай залучений до боротьби з тероризмом в Центральній Азії, тим слабший його потенціал у Європі.
Для PLA ці навчання дозволили отримати досвід і корисну інформацію, набути досвіду роботи у незнайомому середовищі за межами Китаю; усунути лінгвістичні, культурні та інші бар’єри, застосувати на практиці бойові тактики та методи ведення бою, а також застосовувати уроки, засвоєні під час проведення спільних операцій. Вони також дають можливість Китаю збирати розвідувальну інформацію про військову потужність та організацію оборони Росії. Крім того, Китай використовує багатосторонні навчання ШОС для посилення свого впливу в Центральній Азії та розвитку співробітництва у галузі безпеки з державами регіону.
Що стосується військово-морських навчань, Росія описує, зокрема, участь китайського військово-морського флоту у навчаннях в Середземному морі у 2015 році та у Балтії в 2017 році як сигнал китайської підтримки російської військової політики у цих районах. Однак я думаю, що китайську присутність у Балтійському морі, з іншого боку, можна розглядати як частину зростаючого відчуття глобальних інтересів Китаю.
Торгівля зброєю
Торгівля зброєю, на мій погляд, є найважливішим аспектом російсько-китайських військових відносин. Китай продовжує залежати від російських військових технологій, зокрема літаків та їх компонентів.
Обсяг російсько-китайської торгівлі зброєю,
1992-2016 рр., млн. дол. США
Різке падіння російських поставок зброї до Китаю у 2006-2010 роках було наслідком того, що:
- китайський попит на російську зброю скоротився, оскільки оборонна промисловість Китаю стала досить розвиненою, щоб виконати більшу частину вимог до PLA на національному рівні.
- китайська сторона висловила занепокоєння з приводу недоліків контролю якості та договірних розбіжностей, пов’язаних із замовленнями, що залишились.
- Росія не бажала продавати потужніші системи, які Китай починав вимагати, ймовірно, через занепокоєння, що підвищення військового потенціалу Китаю може у майбутньому стати загрозою для Росії.
Проте у 2015 році через посилення ізоляції з боку Заходу та санкцій, у відповідь на агресію проти України, Москва зробила деякі істотні поступки і погодилася продати найсучасніші системи озброєння. Деякі вважають також, що в обмін Росія одержує від Китаю мікроелектронні прилади, які дуже потрібні для її військово-промислового комплексу. Фактично:
- Продаж Росією реактивних винищувачів Су-35 Китаю (поставки яких почалися у грудні 2016 р.) допоможуть PLA протистояти перевагам повітряних сил США, забезпечити Китаю технологію, яка могла б прискорити розвиток власних передових винищувачів.
- Продаж російської системи протиракетної оборони «С-400» (чотири на шість S-400 системи SAM батальйону із поставками, починаючи з 2018 року) має допомогти Китаю у поліпшенні основної протиповітряної оборони та може допомогти PLA в досягненні значної переваги повітряних сил над Тайванем, якщо її розгорнуто проти Східного командування. Також це можна використати, щоб допомогти посилити Китайську зону ідентифікації ПСО Східнокитайського моря.
Ядерна/ракетна криза у Росії, Китаї та Північній Кореї
І останній момент. Офіційно Москва підтримує позицію Китаю щодо Північнокорейської ядерно-ракетної кризи. Проте російське керівництво не зацікавлене у врегулюванні корейської кризи. Крім того, цілком ймовірно, що вони доклали руку у її розв’язанні.
У 2017 році КНДР успішно випробувала водневу бомбу та три нові ракети: середнього діапазону Хвасон-12, а також міжконтинентальні Хвасон-14 і Хвасон-15. Це означає, що за рік, максимум півтора роки, Північна Корея зробила вражаючий технологічний стрибок. Без зовнішньої допомоги це просто неможливо. Єдиним джерелом ракетних та ядерних технологій, які отримала Північна Корея, може бути тільки Росія.
І, по-друге, Кремль розігрує корейську ядерну карту, фактично, не маючи жодних серйозних козирів. Його спроможність тиснути на Пхеньян надзвичайно обмежена. Москва може передавати ядерні та ракетні технології Північній Кореї, але не зможе повернути їх назад.
Мотиви Москви зрозумілі. Криза на Корейському півострові відволікає американські дипломатичні, політичні та військові ресурси від європейських проблем та підтримки України. У цьому немає нічого нового. Це стандартна тактика, успадкована від Радянського Союзу. Так, у 1950 році Сталін наказав Кім Ір Сену вторгнутись у південну частину півострова, залучивши США до війни у Північно-Східній Азії, тим самим послабивши американські сили у Європі.
У 1960-х роках Радянський Союз надав економічну та військову допомогу Північному В’єтнаму, зокрема, відволікаючи Сполучені Штати від європейських та близькосхідних театрів, де була зосереджена основна діяльність Москви. Ну і, нарешті, в Кремлі не без зловтіхи спостерігати, як Сполучені Штати та Китай, найвпливовіші держави у світі, опинилися у складній ситуації.
___________
* Інформація про автора:
Юрій Федоров – доктор технічних наук, професор, ПІР центр /PIR Center/, Італія
Стаття базується на презентації, представленій на Міжнародній конференції «Росія та Китай: сучасні под