ukr

Олександр Васильєв:* Економічні аспекти російсько-китайських відносин


Статті

Сучасні тенденції глобалізації та інтеграції світової економіки характеризуються формуванням інноваційної економіки, загостренням глобальної конкуренції на світових ринках інвестицій, наукомістких товарів і послуг. Окреслюється тісний взаємозв’язок науково-технологічної, зовнішньої та торговельно-економічної політики для забезпечення зростання  економіки і підвищення соціальних стандартів населення. Вихід з кризи світової економіки пов'язаний із хвилею нововведень, що прокладають шлях становленню нових технологій. Сьогоднішня системна криза має закінчитись через декілька років із перетіканням наявного на той час капіталу до виробництв нового технологічного укладу. 

Саме в такі періоди глобальних технологічних зсувів виникають можливості для відстаючих країн зробити стрибок вперед і продемонструвати світові "економічне диво" [1].

Ключову роль в модернізації і розвитку економіки на основі нового технологічного укладу грає різке підвищення інноваційної активності. У сучасній економіці на частку НТП припадає до 90% від сукупного вкладу всіх факторів приросту. З урахуванням критичного значення і високої невизначеності результатів наукових досліджень держава має взяти на себе функції інтелектуально-інформаційного центру регулювання і стратегічного планування розвитку економіки, підтримки відповідного науково-технологічного середовища, яке включає в себе розвинену базу фундаментальних знань і пошукових досліджень, інститути прикладних досліджень і дослідно-конструкторських розробок, систему стимулювання освоєння і розповсюдження нових технологій. У всіх країнах світу послідовно збільшується фінансування НДДКР, частка яких у ВВП досягає 4% [2].

Світова економіка. Економічні аспекти двосторонніх російсько-китайських відносин доцільно розглядати в контексті глобалізації світової економіки і регіональних інтегральних об’єднань. Зокрема Росія і Китай входять до СОТ, АSЕАN, BRIKS, ШОС. Місце Росії і Китаю у світовій економіці згдно з валовим внутрішнім продуктом відображено в табл.1, табл.2, табл.3 [3]. В 2014 р. Китай випередив США за обсягом ВВП з урахуванням парітету купівельної спроможності (ПКС), але сьогодні США залишаються найбільшою економікою світу на номінальній базі ($18569 млн.), Китай другий ($11199 млн.), а Росія займає дванадцяте місце ($1283 млн.) з значим відставанням від обох країн. В 2016 р. Китай займав перше місце в світі з часткою ВВП (ПКС) 17,71%, США - друге (15,50%), а Росія тільки шосте (3,21%). При збереженні теперешніх темпів зростання економіки Китай зможе випередити США за обома методиками розрахунку ВВП приблизно в 2030 р. Сьогодні Китай значно відстає від США, а також від Росії за обсягами ВВП (ПКС) на одну особу. США займають десяте місце ($54597), Росія сорок дев'яте ($24805), а Китай - вісімдесят дев'яте (12880), відстаючи від загальносвітового показника ($15147).

Росія займає 16-ту позицію серед найбільших експортних економік світу. В 2016 р. Росія експортувала товарів на $282 млрд., а імпортувала на $180 млрд., маючи позитивний торговельний баланс у $102 млрд. В 2016 р. ВВП Росії складав $1,28 трлн., ВВП на одну особу дорівнював $23,2 тис. Найбільші отримувачі експорту з Росії: Нідерланди ($29,3 млрд.), Китай ($28 млрд.), Німеччина ($21,3 млрд.), Білорусь ($10,9 млрд.), Туреччина ($13,7 млрд.). Протягом останніх п’яти років російський експорт зменшився з $506 млрд. в 2011 р. до $282 млрд. в 2016 р. Найбільші постачальники російського імпорту: Китай ($37,3млрд.), Німеччина ($23,6 млрд.), Білорусь ($10,9 млрд.), Італія ($7,44 млрд.) і США ($5,79 млрд.). Експортні товари РФ: сира нафта ($73,7 млрд.), неспеціфіковані товари ($45,3 млрд.), рафінована нафта ($45,1 млрд.), вугільні брикети ($8,51 млрд.), алюміній ($4,89 млрд.). Найбільш поширені імпортні товари: медикаменти ($6,94 млрд.), неспецифіковані товари ($6,6 млрд.), автомобілі ($6,03 млрд.), вироби машинобудування і обладнання ($5,96 млрд.), комплектні частини для транспорту ($5,68 млрд.) [4].

Табл.1

Валовий внутрішній продукт (номінал) найкрупніших економік 15 країн у доларах США за даними Світового Банку (2016 р.)

Місце у світі

Країна

Мільони дол. США

Місце у світі

Країна

Мільони дол. США

1

США

18 569

9

Бразилія

1 796

2

Китай

11 199

10

Канада

1 530

3

Японія

4 939

11

Республіка Корея

1 411

4

Німеччина

 

12

Росія

1 283

5

Велика

Британія

2 619

13

Іспанія

1 232

6

Франція

2 465

14

Австралія

1 205

7

Індія

2 264

15

Мексика

1 046

8

Італія

1 850

-----

Всього

в світі

75 000

 

Китай - найбільша експортна економіка світу. В 2016 р. КНР експортувала товарів на $2,06 трлн. і імпортувала на $1,32 трлн., маючи позитивний торговий баланс у $736 млрд. В 2016 р. ВВП Китаю дорівнював $11,2 трлн, а ВВП на одну особу - $15,5 тис. Найпоширені китайські експортні товари: комп’ютери ($136 млрд.), радіо-теле обладнання ($115 млрд.), телефони ($84,3 млрд.), інтегральні схеми ($54,8 млрд.), світлові прилади ($29,7 млрд.). Головний імпорт складається з інтегральних схем ($128 млрд.), сирої нафти ($116 млрд.), золота ($62,6 млрд.), залізної руди ($58 млрд.), автомобілів ($44 млрд.). Країни отримувачі китайського експорту: США ($385 млрд.), Гонконг ($287 млрд.), Японія ($129 млрд.), Республіка Корея ($93,7 млрд.) і Німеччина ($65,2 млрд.). Найбільші країни-експортери до Китаю: Гонконг ($285 млрд.), Республіка Корея ($124 млрд.), США ($115 млрд.), Японія ($113 млрд.) і Німеччина ($85,4 млрд.) [5].

За даними Стокгольмского інституту досліджень проблем світу (2016 р.), за витратами на оборону на першому місці у світі знаходяться США ($611 млрд.), Китай займає друге місце ($215 млрд.), на третьому - Росія ($69,2 млрд.) [6].

Табл.2

Частка найкрупніших економік 15 країн у загальносвітовому ВВП (ПКС) за даними МВФ (2016 р.) 

Місце у світі

Країна

Частка

Місце у світі

Країна

Частка

1

Китай

17,71%

9

Великобританія

2,32%

2

США

15,50%

10

Франція

2,28%

3

Індія

7,24%

11

Мексика


1,93%

4

Японія

4,35%

12

Італія

1,86%

5

Німеччина

3,33%

13

Туреччина

1,66%

6

Росія

3,21%

14

Південна Корея

1,61%

7

Бразилія

2,61%

15

Саудівська Аравія

1,46%

8

Індонезія

2,52%

---

Решта

країн 

30,40%

 

Двосторонні відносини. Основою російсько-китайських торгово-економічних відносин є Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво від 2001 р. [7], який визначив їх як всеохватне рівноправне довірче партнерство і стратегічну взаємодію. Кожні чотири роки приймаються плани дій з реалізації положень цього документу.

Фінанси. Китайська грошова одиниця «юань» має статус міжнародної резервної валюти, маючи 10,92% «валютного кошика» МВФ, залишивши позаду японську єну і британський фунт стерлінгів. У фінансових транзакціях її частка складає зараз 2,3%, але вона зросла приблизно у чотири рази у порівнянні з 2013 р. (зараз частка долара - 72%, євро 19,95%). Китай є експортною економікою з позитивним платіжним балансом і має цінні папери США на суму понад трильон доларів [8].

Першим з комерційних банків КНР, який розпочав операції з розрахунків в юанях і рублях в Росії, став Банк Китаю (березень 2003 р.). У першому півріччі 2015 р. взаємороразрахунки в національних валютах в товарообороті склали 9%. На сьогодні біля 110 російських комерційних банків мають кореспондентські рахунки для ведення розрахунків в юанях [9].

В грудні 2014 р. Центральний банк Росії [10] і Народний банк Китаю підписали угоду про валютний своп (інструмент, який надає можливість кожної з сторін отримати доступ до ліквідності в валюті іншої країни поза необхідністю її придбання на валютних ринках). Обсяг своп-лінії складає 150 млрд. юаней ($24,5 млрд.), термін угоди три роки з можливістю її продовження.

Восени 2016 р. «Внешэкономбанк» [11] підписав угоду з Державним банком розвитку Китаю щодо залучення біля 6 млрд. юаней для інвестування в російську енергетичну і транспортну промисловість. В листопаді 2016 р. Росія заявила, що вона готова розмістити частину своїх фінансових резервів в китайській валюті. В березні 2017 р. в Москві відкрився розрахунково-кліринговий центр з операцій в юанях, який зпрямовано на укріплення зв’язків між фінансовими ринками Росії і Китаю.

Товарооборот, інвестиції. За даними Федеральної митної служби (ФМС) РФ [12], в 2016 р. зовнішньоторговий оборот Росії і Китаю склав $66,1 млрд. ( в 2015 р. $63,6 млрд.). У Росії негативний торговий баланс з КНР: в 2016 р. експорт склав $28 млрд., імпорт $38,1 млрд. (в 2015 р. відповідно $28,6 млрд. та $35,9 млрд.) . Частка КНР у зовнішній торгівлі Росії збільшилась з 12,1% в 2015 р. до 14,1% в 2016 р. З 2010 р. Китай є найкрупнішим торговим партнером Росії. РФ займає 16-е місце в переліку партнерів КНР (2015р.). Більше половини російського експорту в Китай складають поставки мінерального палива, нафти і нафтопродуктів (60,7%), далі йдуть деревина і вироби з неї (9,4%), кольорові метали (9%), риба і морепрдукти (3,5%), хімічна продукція (3,3%). Основні категорії імпорту в РФ з КНР: машини і обладнання (35,9%), одяг (13,7%), продукція хімічної промисловості (9,1%), хутро і вироби з нього (5,6%), взуття (5,3%), меблі (3%).

За даними Головного митного управління Китаю [13], двосторонній товарооборот за січень травень 2017 р. збільшився на 26,1% в річному виразі і склав $32,3 млрд. За прогнозами, взаємний товарооборот в 2017 р. може перевищити $80 млрд.

Згідно з даними Міністерства комерції КНР, на 1 січня 2016 р. обсяг накопичених прямих російських інвестицій в Китаї склав $946,9 млн. Китайські інвестиції в РФ у десять раз більші, вони оцінюються у $8,94 млрд.

Табл.3

Розподіл найкрупніших економік 15 країн за обсягом ВВП (ПКС) на особу в доларах США за даними МВФ (2016 р.)

Місце у світі

Країна

ВВП

Місце у світі

Країна

ВВП

1

Катар

143 427

28

Японія

37 390

2

Люксембург

92 049

29

Італія

35 486

3

Сінгапур

82 762

30

Південна Корея

35 277

6

Норвегія

66 937

46

Польща

25 105

9

Швейцарія

58 087

49

Росія

24 805

10

США

54 597

89

Китай

12 880

18

Німеччина

45 888

106

Україна

8 668

20

Канада

44 843

125

Індія

5 855

24

Франція

40 375

186

ДРК

704

27

Велика Британія

39 511

 

Середньосвітова

15 147

 

Нафтогазова галузь. Одним з ключових напрямків російсько-китайського співробітництва є паливно-енергетична сфера. За даними Головного митного управління КНР [13], частка російської нафти в імпорті Китаю складає 14,45%. Росія є лідером за обсягами поставок нафти на китайський ринок (друге місце Саудівська Аравія). За даними журнала Forbes, в 2016 р. російські компанії експортували в КНР 47,8 млн. тонн нафти на суму в $14,6 млрд. За даними «Роснефти», в загальній структурі експорту російської нафти частка Китаю в 2016 р. досягла 20,6%.

Згідно з угодою, підписаною в 2009 р., Банк розвитку Китаю (China Development Bank) [14] надав російським компаніям "Роснефть" і "Транснефть" кредит в розмірі $25 млрд. на 20 років в обмін на поставку 300 млн. тонн нафти протягом цього періоду. В рамках цієї домовленості було побудовано отголуження від нафтопроводу "Восточная Сибирь - Тихий океан", в січні 2011 р. почались перші поставки. В 2013 р. між "Роснефтью" і Китайською національною нафтогазовою корпорацією (China National Petroleum Corporation, CNPC) [15] було підписано контракт на додаткову поставку нафти обсягом 325 млн. тонн, розрахований на 25 років. Сума цієї угоди склала $270 млрд. Зокрема в 2016 р. "Роснефть" поставила до Китаю 34,5 млн. тонн нафти.

На сьогоднішній день «Газпром» веде будівництво газопроводу "Сила Сибири" [16], яким газ родовищ Східного Сибіру буде транспортуватись як на внутрішній російський ринок, так і на експорт до Китаю (так званий «східний маршрут»). Очікується, що поставки газу до Китаю почнуться в 2019 р. Контракт на поставку 38 млрд. куб. м газу за рік протягом 30 років був підписаний в травні 2014 р. «Газпромом» і CNPC. Сума контракту не опридлюднена, але за інформацією «Газпрому» Росія зможе заробити $400 млрд., вклавши в будівництво $55 млрд. Другий проект з транспортування газу до КНР («західний маршрут») знаходиться в стадії погодження. Він передбачає поставку газу трубопроводом "Сила Сибири-2" обсягом до 30 млрд. куб. м за рік протягом 30 років. Планується прокласти газопровід з Ямало-Ненецького автономного округу через Алтайський край до Синцзян-Уйгурського автономного району на північному заході Китаю. Меморандум про взаєморозуміння щодо цього проекту "Газпром" і CNPC" підписали в листопаді 2014 р. Крім того, інвестори з Китаю виявляють інтерес до російських проектів з виробницва зрідженого природного газу (ЗПГ). Зокрема, в грудні 2015 р. Фонд «Шелкового пути» [17] придбав 9,9% акцій "Ямал-СПГ" і видав підприємству кредит на €700 млн. В цьому проекті 20% належить CNPC.

В листопаді 2016 р. сторони підписали низку угод:

- між "Роснефтью" [18] и китайскою компанією Beijing Gas Group[19] про співробітництво в газовому бізнесі, включаючи придбання 20% акцій ПАО "Верхнечонскнефтегаз" (сума угоди, підписаної в червні 2017 р., оцінюється в $1,1 млрд.);

- про продаж частки ПАО "СИБУР холдинг" китайському Фонду «Шелкового пути»;

- меморандум між «Газпромом» [21] і CNPC про проведення дослідження можливості співробітництва в галузі газомоторного палива.

Атомна енергетика. В 1998-2007 рр. російська компанія "Атомстройэкспорт" [22] побудувала і ввела в експлуатацію першу чергу Тяньваньської АЕС, яка складається з двох енергоблоків з реакторними установками ВВЕР-1000 потужністю 1060 МВт кожна. В стадії реалізації знаходиться проект другої черги цієї АЕС (3-й і 4-й енергоблоки, обсяг інвестицій - $6,5 млрд.). Роботи розпочались в грудні 2012 р., введення в експлуатацію заплановано на 2018 р. Зараз Росія і Китай ведуть переговори про спорудження ще двох блоків. Для сервісного обслуговування введених в дію потужностей держкорпорація «Росатом» в 2013-2016 рр. підписала з китайською стороною контракти на суму понад $50 млн. Ядерне паливо для Тяньваньської АЕС поставляє компанія «ТВЭЛ», яка входить в «Росатом». Сума контракта, розрахованого до 2025 р., складає понад $1 млрд.

В 2014 р. "Русатом оверсиз" (входить в "Росатом") і CNNC New Energy [23] підписали меморандум про будівництво плавучих атомних електростанцій (ПАЕС). Китай зацікавлений у використанні ПАЕС в першу чергу для забезпечення острівних територій і родовищ з видобування вуглеводнів на шельфі. Росія, в свою чергу, зацікавлена в побудові цілої серії таких станцій.

Транспорт. В транспортній галузі найкрупнішим пректом, який знаходиться в стадії реалізації, є коридор «Западная Европа Западный Китай» [24]. Загальна довжина автомагістралі складає 8,5 тис. км, з них 2,2 тис. км територією Росії, 2,8 тис. км територією Казахстану, 3 тис. км територією Китаю. Будівництво почалось в 2008 р., а завершення в 2019 р. Інвестиції китайських компаній оцінюються в 150 млрд. руб. Передбачається, що обсяг вантажоперевезення буде складати 33 млн. тонн за рік.

Іншим важливим проектом є будівництво залізничного мосту через ріку Амур в районі села Нижнєленінське Єврейської автономної області і міста Тунцзян в провінції Хейлуцзян. Це перший залізничний мост між Росією і Китаєм. Вартість проекту дорівнює 9 млрд. рублів, очікувана пропускна спроможність 5,2 млн. тонн за рік. Угода про будівництво була підписана в травні 2013 р. Сьогодні фінансовим оператором проекту є Російсько-китайський інвестиційний фонд і China Investment Corporation [25]. Тепер міст готовий приблизно на 50%, завершення будівництва очікується в 2018 р.

В жовтні 2014 р. було підписано меморандум про участь китайської сторони в будівництві високошвидкісної залізничної магістралі Москва Казань довжиною770 км. Загальна оціночна вартість проекту складає 1,26 трлн. рублів. Китайська сторона має наміри інвестувати близько 300 млрд. рублів, надати кредит в 400 млрд. рублів на 20 років зі ставкою 4% і внести 100 млрд. рублів до уставного фонду компанії. У перспективі ця магістраль стане частиною Євразійського високошвідкісного коридору Москва - Пекін.

В грудні 2015 р. китайська Sinohydro Corporationи Федеральне дорожне агентство РФ [26] підписали меморандум про наміри щодо реалізації інвестиційного проекту з будівництва і утримування мосту через ріку Лену в районі Якутська. Проект має бути реалізований на принципах державно-приватного партнерства, попередня вартість проекту оцінюється в 56 млрд. рублів.

В грудні 2016 р. почалось будівництво автомобільного мосту і канатної дороги через Амур між Благовіщенськом і Хейхе. Концесійний договір про будівництво було підписано в червні 2016 р., для реалізації проекту було створено спільне підприємство. Загальна вартість проекту складає близько 18,8 млрд. рублів. Планується, що міст і під'їздні шляхи загальною довжиною20 кмбудуть завершені в 2019 р.

В січні 2017 р. компанія "Сиарсиси рус" (російский підрозділ китайської China Railway Construction Corporation Limited) [27] и компанія "Мосинжпроект" підписали угоду про будівництво декількох станцій Московського метрополітену («Аминьевское шоссе", "Мичуринский проспект" і "Проспект Вернадского"). Сума контракту склала 22,98 млрд. рублів. Завершити роботи планується в 2019 р.

Металургія. Прямі китайські інвестиції в російську металургію з 2009 р. оцінюються в $2,6 млрд. Найкрупніший спільний проект будівництво в Бурятії Озерного гірничо-збагачувального комбінату, в якому беруть участь російська корпорація "Металлы Восточной Сибири" [28] і Китайска міжнародна інженерно-будівельна компанія кольорової металургії (China Nonferrous Metal Industry’s Foreign Engineering and Construction). Угода підписана в жовтні 2013 р., завершення будівництва заплановано на 2017 р. Обсяг інвестицій китайської сторони оцінюється в $750 млн.

В 2006-2016 рр. в провінції Хенань був побудований спільний російсько-китайський алюмінієвий комбінат «Юйлянь» з виробництва холодного і горячого алюмінієвого прокату потужністю 1 млн. тонн за рік. З російської сторони в проекті брала участь інвестиційна компанія "Ви холдинг", обсяг вкладень якої дорівнював $3,3 млрд. Друга черга прокатного заводу в місті Гуньі була введена в дію в листопаді 2016 р.

Сільське господарство. Частка продовольства в загальному китайському імпорті постійно зростає, за підсумками 2016 р. вона досягла 6,73% (близько $107 млрд.) Це приблизно шоста частка китайського оптового продовольчого ринку. Частка сільсько-господарської і харчової продукції в російсько-китайському обороті складає 4,5% ($2,9 млрд.). В грудні 2015 р. сторони домовились про відкриття китайського ринку для російського зерна, що дозволить нарастити обсяги торгівлі [29]. За даними «Россельхознадзора» в 2015-2016 рр. Росія практично не поставляла пшеницю до КНР. За оцінками Російського зернового союзу, через 5 років Росія зможе поставляти до Китаю 3 млн. тонн зерна.

26 квітня 2016 р. Фонд розвитку Далекого Сходу і Байкальського регіону та китайський Азійсько-Тихоокеанський продовольчий фонд підписали акціонерну угоду про створення Російсько-китайського фонду агропромислового розвитку на Далекому Сході. За даними Міністерства РФ з розвитку Далекого Сходу [30] планується реалізувати понад 20 інвестиційних агропроектів. Капітал фонду складе близько $10 млрд., на першому етапі 13 млрд. рублів. Китайські інвестори будуть формувати 90% капіталу, російські 10%.

Наука і техніка. Cвітова економіка перебуває в процесі переходу до нового технологічного і господарського укладу, який пов'язаний із хвилею нововведень, що прокладають шлях становленню нових технологій. Сьогоднішній етап модернізації цивілізації отримав назву постіндустріального або постмодерністського. Його основою є пріоритетна роль науки як стрижня, навколо якого створюються нові технології, відбуваються економічний і соціальний прогрес суспільства. Сучасні тенденції глобалізації та інтеграції світової економіки характеризуються широким використанням інформаційних технологій; формуванням інноваційної економіки; інтернаціоналізацією досліджень, розробок і наукомісткого виробництва; загостренням глобальної конкуренції на світових ринках інвестицій, наукомістких товарів і послуг. Теперішній стан російської економіки і перспективи її модернізації тісно пов'язані зі станом світової економіки, яка перебуває в процесі переходу до нового технологічного і господарського укладу. Умова, необхідна для успішної реалізації стратегії розвитку, полягає у випереджаючому становленні базисних виробництв нового технологічного укладу і виводу економіки на пов'язану з ним нову довгу хвилю зростання. Для цього необхідна концентрація ресурсів для створення ядра нового технологічного укладу і досягнення синергетичного ефекту формування кластерів нових виробництв, що передбачає узгодженість макроекономічної політики з пріоритетами довгострокового техніко-економічного розвитку. Для здійснення такої політики необхідно створити систему стратегічного управління, здатну передбачати перспективні напрями економічного зростання і спрямовувати діяльність державних інститутів розвитку та інструментів економічного регулювання на їх реалізацію [31].

 

Табл.4.

Внутрішні витрати на дослідження і розробки у країнах світу у 2016 р., % до ВВП за даними Світового Банку [32]

Місце

Країна

%

Місце

Країна

%

1

Ізраїль

4,38

13

Китай

1,84

2

Республіка Корея

4,03

14

Великобританія

1,77

3

Фінляндія

3,78

15

Ірландія

1,70

4

Японія

3,39

16

Норвегія

1,66

5

Швеція

3,37

17

Португалія

1,49

6

Данія

3,09

18

Іспанія

1,33

7

Німеччина

2,88

19

Італія

1,25

8

США

2,77

20

Угорщина

1,21

9

Австрія

2,75

21

Росія

1,12

10

Франція

2,24

22

Греція

0,60

11

Нідерланди

1,85

23

Мексика

0,43

12

Чехія

1,85

24

Україна

0,41

 

Частка Росії на світовому ринку високотехнологічної продукції перебуває на рівні 0,3%. Головна проблема науково-технічного комплексу РФ не в стані фундаментальної науки, яка все ще залишається на світовому рівні, а в практично повній ліквідації галузевої і заводської науки в результаті приватизації промислових підприємств у 90-і роки минулого століття. В результаті різко впав попит на інновації з боку російської промисловості і пропозиції з боку прикладної науки [33].

Спроби створення нових центрів інноваційної діяльності на "порожньому місці", як правило, закінчуються невдачею, що засвідчив фактичний провал проектів "Роснано" і "Сколково". В кращому випадку вони реалізують ідеї, імпортовані з академічного середовища, але зазвичай надані на них ресурси витрачаються не за прямим призначенням, зокрема інноваційні центри стають формою трансформації бюджетних асигнувань в приватні девелоперські проекти. Міжнародний досвід успішної інноваційної діяльності свідчить, що її можна розвинути тільки в сприятливому для колективної науково-технічної творчості середовищі, яке підтримують наукові академічні інститути.

Економічні санкції, які ввели США і ЄС після анексії Криму і агресії в Донбасі, привели до значної ізоляції Росії від доступу до нових технологій. Якщо не буде знайдено вихід з цієї ситуації, через декілька років російська економіка опиниться у стані незворотного відставання та освоєння нового технологічного укладу. Росія вже сьогодні потребує створення сучасної системи управління науково-технічним розвитком країни, враховуючи, що основні структурні складові прикладної науки були зруйновані під час масової приватизації. Поголовне знищення проектних інститутів і конструкторських бюро зумовило тенденцію переходу промисловості на іноземну технологічну основу.

Продовження санкцій може привести до руйнування багатьох виробничих циклів у різних секторах економіки, зупинки виробництв і банкрутства низки підприємств, суттєвого падіння рівня життя населення. Без довгострокової цілеспрямованості, без спільної системної роботи держави, підприємств і громадян з реалізації курсу на суверенний розвиток на передовій технологічній основі забезпечити стійкість внутрішнього соціального і економічного порядку в РФ неможливо. Збереження залежного становища економіки від західного ядра світової фінансово-економічної системи веде до подовження і поглиблення кризи. Поліпшення ситуації неможливо без зміни теперішньої сировинної моделі вбудови Росії до світової економіки [31].

Сьогодні Китай займає провідні позиції у науково-технологічній сфері. На початку 2016 р. Гарвардський інститут світової економіки констатував, що Китай перейшов від країни копіювання до інноваційної держави. Країна переорієнтувала внутрішні технопарки з зовнішнього інвестування на розвиток, підвищення кваліфікації і стимулювання винахідництва. У 2015 р. в Китаї налічувалось 1600 науково-технічних підприємств-інкубаторів, понад 1000 інвестиційних державних установ з фондом понад 350 млрд. юанів, які спеціалізуються на вкладанні коштів у винаходи. У 2016 році Держрада КНР оприлюднила програму з сприяння перетворення досягнень науки і техніки у виробничі сили, в якій відображено вирішальну роль науки для ринку [34].

З 2010 р. Китай займає перше місце в світі за кількістю отриманих патентів. Відомство Китаю з інтелектуальної власності показало, що у 2014 р. з 928 тис. винаходів 663 тис. мають ринкову вартість, а 485 тис. виконані спеціалізованими дослідницькими центрами У 20002007 рр. кількість інженерно-технічних працівників у Китаї подвоїлась. Прогнозується, що у 2024р. вчених і дослідників в Китаї буде більше, ніж в США, ЄС і Японії разом узятих. Вже в 2013 р., за даними Світового Банку, Китай вийшов на перше місце в світі за кількістю науково-технічних працівників. Кількість вчених з загальної кількості людей , зайнятих у виробництві, в ЄС складає 22%, в Китаї 19%, в США 17%, в РФ 6% [32].

Чверть світового високотехнологічного експорту, який складає понад 2,5 трлн. дол., належить Китаю. В 2014 р. Китай досяг паритету з США з частки доданої вартості в високотехнологічному виробництві, де у США 29%, а у Китаю 27%, при чому за десять років його частка виросла у 10 разів. За прогнозами, до 2020 р. Китай випередить США з інвестицій в дослідження і розробки, накопичить аналітичну масу знань та результатів наукових експериментів, що сприятиме науково-технологічному прориву [32].

Сьогодні Китай демонструє високу ефективність інвестицій в освіту, займає одно з перших місць у світі з рівня освіти, а США тільки восьме десяте. Керівництво країни вважає, що рівень освіти для майбутнього Китаю є найголовнішим фактором конкурентоспроможності. Важливим для КНР є міжнародне співробітництво в галузі ВПК. Китайська наука з’явилась і розвивалась як прикладна галузь оборонної промисловості.

Стан і перспективи. Протягом останнього десятиріччя зростання зовншньої торгівлі Росії відставало від країн з аналогічним рівнем економічного розвитку. Частка експорту в ВВП Росії складає менше третини. В Російській Федерації продовжується деградація науково-технологічної сфери. Сьогодні в країні ще збереглося достатньо потужне наукове співтовариство. За кількістю вчених Росія займає п'яте місце у світі після США, ЄС, Японії, Китаю. Однак РФ фактично є єдиною країною у світі, де кількість вчених постійно скорочується. У порівнянні з СРСР кількість науковців скоротилась у два з половиною рази при майже двадцятиразовому скороченні фінансування НДДКР. За рівнем частки витрат на НДДКР у ВВП Росія опинилась на рівні країн третього світу (всього по ОЕСР - 2,3%, по ЄС-28 - 1,94%, РФ - 1,12%.) [35]. При сучасному стані і тенденціях трансформації науково-технічного комплексу РФ країна не зможе вийти на рівень розвинених держав, бути лідером глобальних і регіональних інтеграцій, зокрема в інтегральних економічних і політичних об'єднаннях ШОС, BRIKS. Росія може виступати фактично тільки другорядним партнером Китаю.

Китай зробив величезний стрибок за останню чверть століття. В 1983 р. ВВП КНР оцінювався в $301,8 млрд., що складало приблизно 7,5% від ВВП США і біля 30% від показника РРФСР. В 2016 р. ВВП (ПКС) КНР досягнув $21,292 трлн., що перевищує американський на 14%, а російський в 5,6 раза. Китайська економіка за ці роки збільшила свій обсяг в 70,5 разів, при середньорічних темпах зростання в 8,8%. Суттєвим є також те, що населення КНР за ці роки збільшилось з 1032,35 млн. осіб до 1376,57 млн. осіб (на 33,35%), а населення Росії - з 142,17 млн. до 146,54 млн. (зростання на 3,07%) [3]. В 2017 р. при прогнозованому зростанні в 6% КНР додатково згенерує приблизно $1,27 трлн., що дорівнює третині всього ВВП РФ за 2016 р.

Слід відмітити, що темпи зростання економіки Китаю впали з 10,5% в 2010 р. до рівня приблизно 6% в 2017 р. [3] . Продовження уповільнення темпів зростання з нинішніх 6-7% до 4,6% у 2030 р. приведе до скорочення обсягів російського експорту до Китаю приблизно на 17%. Це торкнеться всіх секторів російської економіки: від 8% для сектору послуг, де зайняті висококваліфіковані спеціалісти, до 24% для сировинних галузей (головним чином для гірничодобувної промисловості). До 2030 р. обсяги експорту нафти і газу можуть впасти на 18%.

У зовнішній політиці Китай намагається грати роль одного з полюсів тяжіння. Китай завдяки великим досягненням у науково-технічній сфері займає провідні позиції в глобальних інтеграційних проектах, зокрема АPЕС, BRIKS і ШОС. Одним із найперспективніших регіональних проектів є проект «Один пояс один путь» [36], на маршрутах якого протягом наступних десятиріч може виникнути нова структура економіки. Проект направлений на оптимізацію логистики китайського експорту. Дієвим інструментом Китаю є інвестиції в реальний сектор економіки Росії і інших партнерів, головним чином - в транспортну інфраструктуру і супроводжуючі виробництва.

Китай робить спроби диверсифікувати різні шляхи доставки вантажів до Європи [17]. Сьогодні більша частина вантажів до ЄС йде морем. На сухопутні перевезення припадає лише 5-6% китайських вантажів. Основний їх обсяг йде по російській Транссибірській магістралі (1,5 млн. тонн) при вартості $67 тис. за контейнер. Вже сьогодні Транссиб переванажений внутрішніми російськими перевезеннями із-за низької пропускної спроможності магістралі. Російський маршрут є тільки одним із можливих варіантів китайського проекту «Шелкового пути». Вже в 2017 році вантажі з Китаю почали рухатись по залізничній магістралі Баку-Тбілісі-Карс в обхід Росії. Завершення будівництва магістралі до турецького Карсу свідчить, що шлях від Китаю до Європи став зручнішим і економічно більш сприятливим, оскільки немає потреби перевалювати товари по Чорному морю. До Центральної Європи від Карсу через Грецію і Болгарію вже існує залізничне сполучення. Перевізників вже не влаштовує швидкість доставки вантажів до ЄС по застарілій російській залізничній інфраструктурі. Середня швідксть вантажів по Транссибу дорівнює12 км/год. Швидкість контейнерних доставок по Китаю і на експорт складає40 км/год.

Негативним фактором для подальшого розвитку російсько-китайських економічних відносин є також політична напруженість між Москвою і Брюселем та економічні санкції накладені на Росію з боку США та ЄС.

Висновки

1.За оцінками президента Росії В.Путіна і Голови КНР Сі Цзиньпіна,сьогодні стан російсько-китайських відносин стратегічного партнерства і взаємодії є найкращим за увесь історичний період. Проводиться активна робота з узгодження стратегій розвитку обох країн. Досягнуто домовленостей про спільну дію в рамках «Одного поясу одного шляху» і ЄАЕС. Послідовно розвивається співробітництво в таких сферах, як енергетика, торгівля, інвестиції, високі технології, фінанси, інфраструктура, сільське господарство. Безперервно збільшується частка модернізації і науково-технічних інновацій. Побудова Тяньванської АЕС є зразком співробітництва в галузі атомної енергетики. Успішно реалізується проект газопроводу за східним маршрутом. Крупні стратегічні проекти співробітництва, зокрема спільна розробка широкофюзеляжного пасажирського літака і важкого вертольоту дозволять підвищити сукупну міць і міжнародну конкурентоспроможність обох країн. Є домовленість про співробітництво в зростаючих галузях, включаючи інновації і електронну торгівлю. Сторони активно працюють над перспективними проектами спіробітництва за такими напрямками, як глибока переробка ресурсів, портова лінгвистика, сучасне сільське господарство і будівництво інфраструктури.

2.Сьогодні Китай є головним торговельним партнером Росії. В той же час Росія займає другорядні позиції в китайському експорті і імпорті. Російсько-китайські торгово-економічні відносини свідчать, що Росія фактично є сировинним придатком Китаю. Основними статтями експорту є сировинні товари з малою доданою вартістю, а імпорту - товари промислового виробницва. Росія має постійний дефіцит у торгівлі з Китаєм. Незважаючи на оптимістичні заяви керівництва обох країн про перспективи зростання взаємного товарообороту, реальної економічної основи для цього немає із-за низького темпу зростання російської економіки і її застарілої структури.

3. Досвід Китаю свідчить, що сучасного рівня розвитку він досягнув шляхом планового керування розвитком економіки; валютно-фінансовим контролем за діяльністю комерційних банків, за використанням у країні іноземної валюти, за наданням кредитів, рівнем процентних ставок, інвестуванням у промисловість і ціноутворенням; контролем за зовнішньою торгівлею, що виражається в субсидуванні державою експорту і чіткою регламентацією імпорту.

4. Негативний досвід реалізації моделі модернізації Росії і позитивний Китаю говорить, що тільки опора на потужний науково-технічний комплекс може бути найбільш реальним шляхом для України зайняти гідне місце серед розвинених в економічному відношенні країн, сприяти затвердженню в країні соціально-орієнтованої, структурно-інноваційної моделі розвитку. Рівень національної науки значною мірою визначає фундаментальні основи економічної та військової безпеки держави і забезпечує можливості виходу з сучасної фінансово-економічної кризи. На наступну технологічну ступінь можна перейти, тільки міцно спираючись на попередню, оскільки кожний технологічний уклад обумовлений необхідністю появи більш сучасних продуктивних сил при відповідних виробничих відносинах. При цьому важливо зберегти знання і практику попередніх укладів, оскільки неможливо зберегти стійкість без теорії і практики попередніх укладів.

Використані джерела та література

1. Инновационное направление современных международных отношений / А.В.Бирюков, Е.С.Зиновьев, А.В.Крутских и др. М., 2010. 295 с.

2. Васильєв. О.А. Розвиток виробничих сил, науки і техніки як головний фактор, що визначає соціально-політичну трансформацію сучасних держав // Зовнішні срави. 2014. - № 9. С.44-47.

3. Валовий внутрішній продукт найкрупніших економік світу. [Електронний ресурс]: world GDP ranking 2016-statistics statisticstimes.com/economy/projected-world/gdp-ranking.pdp

4. Статистичні дані про експорт, імпорт Росії. [Електронний ресурс]: https://atlas.media.mit.edu/en/profile/country/rus

5. Статистичні дані про експорт, імпорт Китаю . [Електронний ресурс]: https://atlas.media.mit.edu/en/profile/country/chn/

6. Stockholm International Peace Research Institute, Military expenditure. [Електронний ресурс]: https://www.sipri.org/research/armament-and-disarmament/ arms-transfers-and-military-spending

7. Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між РФ і КНР . [Електронний ресурс]: http://www.mid.ru/ru/maps/cn/-/asset_publisher/WhKWb5DVBqKA/content/id/576870

8. Міжнародний валютний фонд. Статистичні дані. [Електронний ресурс]: http://www.imf.org/external/index.htm

9. Банк Китаю. Статистика [Електронний ресурс]: http://www.boc.ru/index.php?lang=rus&n_id=93

10. Центральний банк Росії. Статистика. [Електронний ресурс]: http://www.cbr.ru/statistics/?PrtId=svsWtynhfkmysq

11. «Внешэкономбанк». Аналітика. [Електронний ресурс]: http://www.veb.ru/analytics/iVEB/

12. Федеральна митна служба РФ. Митна статистика зовнішньої торгівлі. [Електронний ресурс]: http://www.customs.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=13858&Itemid=2095

13. Головне митне управління КНР. Інформація. [Електронний ресурс]: cnlegal.ru/china.law/general_administration_of_customs

14. Банк розвитку Китаю. Інформація. [Електронний ресурс]: http://russian.people.com.cn/31518/8048020.html

15. Китайська національна нафтогазова корпорація (CNPC). Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.cnpc.com.cn/ru/

16. «Сила Сибири». Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.gazprom.ru/about/production/projects/pipelines/built/ykv/

17. «Шелковый путь». Інформація. [Електронний ресурс]: https://www.advantour.com/rus/silkroad/index.htm

18. «Роснефть». Інформація. [Електронний ресурс]: https://www.rosneft.ru/ neftepromisel/

19. Beijing Gas Group Company. Information. [Електронний ресурс]: https://www.bloomberg.com/research/stocks/private/snapshot.asp?privcapId

20. ПАО СИБУР холдинг. Інформація. [Електронний ресурс]: http://ru.cbonds.info/organisations/emitent/3779

21. ПАО Газпром. Стратегія. Проекти [Електронний ресурс]: http://www.gazprom.ru/about/strategy

22. «Атомстройэкспорт». Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.atomstroyexport.ru/

23. CNNC-New-Energy. Інформація. [Електронний ресурс]: gaz.ru/news/view/127800-Rosatom-i-kitayskaya- CNNC-New-Energy -dogovorilis-o-sozdaniya-plavuchih-atomnyh-elektrostantsiy

24. «Западная Европа Западный Китай». Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.europe-china.kz/

25. China Investment Corporation. Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.china-inv.cn/wps/portal/!ut/p/a0/04s_releases_en/

26. Федеральное дорожное агентство Министерства транспорта РФ. Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.rosavtodor.ru/

27. China Railway Construction Corporation Limited. Інформація. [Електронний ресурс]: https://www.google.com.ua/search?source=railway+construction+corporation+limited&oq= &gs_l

28. Корпорація "Металлы Восточной Сибири". Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.mbc-corp.com/index.wbp

29. «Россельхознадзор». Інформація. [Електронний ресурс]: http://www.fsvps.ru/

30. Министерство РФ по развитию Дальнего Востока. Інформація. [Електронний ресурс]: https://minvr.ru/press-center/news/

31. Васильєв О.А. Країна без науки країна без майбутнього // Зовнішні справи. 2016. № 11. С. 44 47.

32. Research and development expenditure. [Електронний ресурс]: http://data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS>

33. Глазьев С.Ю О неотложных мерах по укреплению экономической безопасности Росси и выводу российской экономики на траекторию опережающего развития. Доклад. М., 2015.- 60 с.

34. Science and technology of China. [Електронний ресурс]: https://www.economist.com/news/science-and-technology/21699898-fraud.bureaucracy-and obsession-quantity-over-quality-still-hold-chinese>

35. Доклад о состоянии фундаментальных наук в Российской Федерации и о важнейших научных достижениях российских ученых в 2016 году. С.34 [Електронний ресурс]: www.ras.ru/scientificactivity/scienceresults/scientificreport.aspx

36. Проект «Один пояс один путь». [Електронний ресурс]: https://ria.ru/spravka/20170911/1502017345.html

____________

*Відомості про автора:

Олександр Васильєв доктор технічних наук, головний науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України».

Статтю підготовлено на основі виступу на Міжнародній конференції «Росія і Китай: сучасний стан та перспективи розвитку»

29.01.2018 16:00:00