*міністр закордонних справ України (2007 – 2009рр.), керівник Центру дослідження Росії
Доброго ранку, шановні друзі.
Сьогодні Центр дослідження Росії проводить вже свою п’яту конференцію. Цього разу ми хотіли б сконцентруватися на внутрішньополітичних проблемах Російської Федерації.
Наші попередні конференції, як ви знаєте, були присвячені зовнішній політиці, оборонному комплексу Російської Федерації, стану її економіки та історико- ідеологічним проблемам. Сьогодні ж прийшов час, щоб проаналізувати тенденції внутрішньополітичного життя Російської Федерації. При цьому я хотів би відразу зазначити, що це не ми організували нещодавній арешт пана Улюкаєва, не ми ініціювали заяву пана Невзорова про найближчий кривавий розпад Російської Федерації. Ми в Центрі лише слідкуємо за тим, що відбувається в Росії і розуміємо, що саме ця тема сьогодні, мабуть, виходить на вістря як наукового аналізу і узагальнень, так і, власне, наступних важливих політичних оцінок.
Саме тому ми пропонуємо проаналізувати цю «стабільну нестабільність», яку винесено у назву нашої конференції. Мені особисто вона, чесно кажучи, нагадує ситуацію «стабільності» Радянського Союзу за кілька років перед тим, як він зник з історичної карти світу. Безумовно, це дуже складна і дуже багатошарова тема. Тому не впевнений, що ми зможемо цю тему підняти в результаті тільки цієї нашої конференції. Але мені здається, що ми зможемо налаштувати, так би мовити, наші локатори на ті напрямки, які є важливими для аналізу, з тим, щоб потім глибше і глибше розробляти їх на наших наступних зустрічах.
Дискусію на конференції ми пропонуємо поділити на дві великі підтеми. Перша стосується сучасної політичної системи Росії. Якщо подивитися на сучасну Росію, то у ній є всі демократичні атрибути : президент, парламент, уряд, вибори, ЗМІ, громадські організації – «разгул демократии» в чистому вигляді і може скластися враження, що все чудово, все функціонує. Але ж одночасно ми так само бачимо, що йдеться фактично про ширму; про те, що цими демократичними вбраннями теперішній режим прикриває тотальний авторитаризм. Тому цікаво розібратися у тому, наскільки довго триватиме цей політичний театр? І згадані мною останні події, і те, що нещодавно відбулося з кількома вже колишніми керівниками в Росії, свідчить про те, що, здається, Кремлю вже навіть ці формальні речі непотрібні: зніматимуть і каратимуть усіх тоді, коли це забажається «царю». Чи це означає, що Росія справді переходить у новий етап свого розвитку?
Друга підтема стосуватиметься того, як довго Росії вдасться утримати цю так звану стабільність, враховуючи економічну кризу і беручи до уваги наявність певних гарячих точок, які є в самій Російській Федерації. Бо країна, яка має майже дві сотні націй і народностей, навряд чи може демонструвати велику внутрішню єдність, вже не кажучи про те, що є певні регіони, які стали справді таким «бурлящим котлом», в якому відбуваються події, що можуть призвести до дуже швидкої трансформації їх зі «стагнуюче-стабільних» у дуже вибухові.
Тому, останнє питання, яке ми виносимо на обговорення і хочемо, щоб наші колеги висловились на цю тему, є дуже простим – чи не повторить Російська Федерація сьогодні того шляху, яким пройшов колись «стабільний, могутній, потужний Радянський Союз».
Закликаю всіх учасників нашої розмови до відвертої і креативної дискусії. Ми раді почути навіть протилежні за підходами думки: це дозволить зробити належні узагальнення і працювати потім над цими темами далі.
І останнє, що я хотів би сказати: нам вдалось зібрати сьогодні черговий дуже сильний ансамбль видатних людей, які не є теоретиками, а тими, хто знає з практичного досвіду, що таке Росія і, як кажуть, з чим її їдять. Я зараз не буду представляти кожного – я думаю, це займе багато часу, але серед наших гостей – Андрій Піонтковський, якого, я думаю, просто не потрібно представляти, людина відома в усьому світі; це пані Марина Ставнійчук – відомий український правник, за плечима цієї молодої тендітної жінки вже стільки важливих і гарних справ, що я не знаю, що як це все можна поєднати в одному; ми вітаємо пана Олександра Сунгурова, який глибоко вивчає внутрішні проблеми і політичні процеси в Російській Федерації; з нами відомий аналітик пані Лариса Пильгун; наш друг з Литви - відомий громадський і політичний діяч Альвидас Медалінскас; професор Михайло Савва; український історик Кирило Галушка – одним словом, сьогодні маємо дуже цікаву групу експертів, які поділяться своїми думками на запропоновану Центром тему.
А для того, щоб наш оркестр грав за правилами і звучав максимально потужно, ми запросили нашого колегу, експерта Центру, відомого публіциста і журналіста Віталія Портникова модерувати дискусію. Зважаючи на його колосальний досвід і російської теми, і аналізу нашої внутрішньоукраїнської ситуації – я думаю, це буде надзвичайно цікава розмова і ми дуже радіємо, що можемо сьогодні запропонувати всім нам справді такий собі інформаційно-інтелектуальний вибух.
Пане Віталію, передаю Вам слово і бажаю нашій конференції, як завжди, плідної дискусії.