Купчишин Олександр*: Позови України проти Росії до міжнародних судових інтсанцій: очікування та перспективи


Статті

1. Говорити будемо лише про позови, якi лежать у площинi мiжнародного публічного права, тобто позови держави «Україна» проти держави «Росiя». Позови юридичних осiб, господарюючих суб'єктiв чи приватних пiдприємств - це предмет окремого дослідження

2. Важливiсть відкриття юридичного фронту протистояння росiйськiй arpeciї. Це додає суттєвий i досить компонент до військового та дипломатичного фронту. Почали трохи запізно , позови проти Pociї були сформульованi лише наприкiнцi 2016-напочатку 2017 року, тобто майже через три роки пiсля окупацiї Криму i початку вiйни на Донбасi. Таку трирічну паузу наш МЗС аргументував необхiднiстю проведення двостороннiх консультацiй з Росiєю з метою так званого досудового врегулювання. Мiжнароднi судовi орган , зокрема МС ООН, дiйсно вимагають проведення таких консультацiй, але три роки це забагато. Але в цiлому намагання притягнути Росiю до мiжнародно-правової вiдповiдальностi є безумовним позитивом.

3. На сьогоднi мiжнародними судовими органами прийнято до розгляду три позови України проти Pociї: 1)Мiжнародний Суд ООН розглядає позов про порушення Росiєю Мiжнародної Конвенцiї про лiквiдацiю всiх форм расової дискримiнацiї 1965 року; 2)Мiжнародний Суд ООН розглядає позов про порушення Росiєю Мiжнародної Конвенцiї про боротьбу з фiнансуванням тероризму 1999 року; З)Мiжнародний Трибунал ООН з морського права розглядає позов про порушення Росiєю Конвенцiї ООН з морського права 1982 року. При цьому позови до МС ООН стосовно двох зазначених конвенцiй розглядаються в пакетi оскiльки були сформульованi Україною одночасно в однiй позовнiй заявi.

4. Вiдповiдно до ст.36 Статуту МС ООН Суд приймає до розгляду питання тлумачення договору, будь-якого питання мiжнародного права, наявностi факту порушення мiжнародного зобов’язання, а також характеру i розмiру вiдшкодування збиткiв за порушення мiжнародного зобов’язання . Компетенцiя МТ ООН з морського права стосується аналогiчного кола питань, але зводиться виключно до застосування Конвенції ООН з морського права.

5. У випадку подання позовiв однiєї держави проти iншої як до МС ООН, так i до МТ ООН з морського права потрiбно дотримання двох принципових умов :1)обидвi держави повиннi бути сторонами договору, який є предметом позову; 2)обидвi держави повиннi визнавати юрисдикцiю судового органу щодо договору, який е предметом позову. Цi двi умови витриманi у позовах України проти Росії. До речi, держави не завжди визнають юрисдикцiю МС ООН щодо окремих мiжнародних договорiв. Так, наприклад, Україна при приєднаннi до Конвенції про право мiжнародних договорiв 1969 року зробила застереження про невизнання компетенції МС ООН при застосуваннi цieї Конвенції. В нинiшнiй ситуації у мiжнародних судiв не iснувало формальних пiдстав для вiдмови у прийнятті позовiв до розгляду.

6. Конкретно щодо позовiв. Україна звинувачує Росiю у порушеннi ст.1 Мiжнародної Конвенції про лiквiдацiю всiх форм расової дискримiнації 1965 року у прив’язці до ситуацiї в окупованому Криму. Ст.1 Конвенції, пропонуючи визначення «расової дискримiнації», видiляє, зокрема, нацiональний та етнічний компонент, що дає пiдставу для прямих звинувачень Росії у порушеннi прав як кримськотатарського, так i українського населення на окупованому пiвостровi. Позицiя тут в української сторони досить сильна, є очевиднi факти. Тому, думаю, судова перспектива по цьому позову в нас непогана.

7. Стосовно позову України щодо порушення Росiєю Мiжнародної Конвенції про боротьбу з фiнансуванням тероризму 1999 року, то тут ситуацiя бiльш складна. Сьогоднi з формально-юридичної точки зору Україна має лише один залiзний аргумент - це збитий малазiйський Боїнг. Встановити причетнiсть Росії до iнших злочинних дiй, передбачених у ст.2 Конвенції, буде важко, хоча у майбутньому можуть з'явитися аргументи на користь обвинувачення. На жаль, Україна чомусь фактично призупинила роботу, спрямовану на мiжнародно-правове визнання т.зв. ДНР-ЛНР терористичними угрупованнями.

8. Провiвши попереднi слухання у справi «Україна проти Росії», МС ООН ухвалив 19 квiтня 2017 року т.зв. забезпечувальнi тимчасовi заходи за позовом України щодо Конвенції про лiквiдацiю всiх форм расової дискримiнації, якi мають на метi не допустити погiршення ситуації до винесення Судом остаточного рiшення. МС ООН зобов'язав Росiю вжити низку невiдкладних заходiв . Таке промiжне рiшення МС може вже слугувати певним орiєнтиром в планi сприятливого для України остаточного рiшення. Водночас вiдмова Суду ухвалити аналогiчнi забезпечувальнi заходи щодо Конвенції по боротьбi з фiнансуванням тероризму має для України негативний контекст.

9. Так виглядає ситуацiя з позовами України проти Росії до МС ООН. Декiлька слiв про сам МС ООН i механiзми його роботи. Традицiя - членство п'яти суддiв вiд постiйних членiв РБ ООН. Але це не норма міжнардного права, бо були винятки. По нашiй справi росiйський суддя участi не бере, вiн взяв самовiдвiд, таке правило. Але iнсайдерську iнформацiю вiн може отримувати. В України такої можливостi немає.

10. Хотів додати одне зауваження. У вiтчизняних ЗМI МС ООН часто називають Гаазьким Судом. Але з терміном «гаазьке правосуддя» потрібно бути обережним, так як він застосовується лише до Мiжнародного кримiнального суду i Мiжнародного трибуналу щодо колишньої Югославiї.

11. Що стосується позову України про порушення Росiєю Конвенції ООН з морського права 1982 року, то тут достатньо очевидним є вибiр юрисдикції Мiжнародного трибуналу ООН з морського права. Розташований у Гамбурзi, Трибунал фактично доповнює компетенцiю МС ООН у специфiчнiй галузi морського права. Складається з 21 суддi. lснує декiлька Палат щодо розгляду спорiв у конкретних галузях - судноплавства, рибальства, охорони природних ресурсiв тощо. Також у конкретних ситуацiях МТ може створювати допомiжнi арбiтражнi органи ad hoc, що, власне, i зроблено за позовом України проти Pociї.

12. Так, 12 травня 2017 на своєму спецiальному засiданнi МТ створив Арбiтраж з п'яти членiв для розгляду позову України проти РФ . Це представники Пiвденної Kopeї (голова), Алжиру, Великої Британiї, Мексики та Росії. Як зазначалося, спектр претензiй України широкий i прив'язаний до анексiї Росiєю Криму. Це видобуток копалин на континентальному шельфi, перешкоджання рибальству, свободi судноплавства, будiвництво мосту в Керченськiй протоцi тощо. 19 лютого 2018 року Україна подала в Арбiтраж Меморандум з викладенням вiдповiдних аргументiв. В принципi можна було б розраховувати на сприятливе для України рiшення Арбiтражу, але його склад наводить на серйознi роздуми. Тому я не подiляю ейфорії нашого мiнiстра закордонних справ Клiмкiна стосовно складу Арбiтражу. Цитата з твiтера Клiмкiна: «Ще один подарунок для української дипломатії: арбiтраж Конвенції ООН з морського права по нашiй справi проти Росії був повнiстю сформований. Правосуддя на один крок ближче».

13. Навiть якщо припустити, що рiшення МС ООН i МТ ООН з морського права будуть максимально сприятливими для України, виникає ключове питання: чи стане Росiя виконувати цi рiшення? Судячи з прикладiв ставлення сучасної Росії до мiжнародного права, можна впевнено прогнозувати iгнорування росiйською владою рiшень цих мiжнародних судових органiв. До речi, вже зараз Росiя не виконує промiжного рiшення МС ООН вiд 19 квiтня 2017 року про скасування заборони дiяльностi Меджлiсу кримськотатарського народу, про яке йшлося вище. Мiж тим рiшення МС ООН є обов'язковими для виконання на будь-якiй стадії розгляду справи, в тому числi й на етапi попереднiх слухань i ухвалення забезпечувальних заходiв. Тому не розумiю, чому українська владі досі не поставила перед нашими міжнародними партнерами питання посилення санкцiйного режиму саме за невиконання Росiею промiжного рiшення МС ООН. На жаль, враховуючи володiння Росiєю правом вето в РБ ООН, iнших механiзмiв ii примусу виконати рiшення МС ООН не iснує . До речi, в iсторії ООН я знайшов лише один приклад невиконання рiшення МС ООН - справа Нiкарагуа проти США на початку 80-х рокiв.

14. Наостанок хотiв би подiлитися, можливо, найважливiшим мiркуванням. Уci позови, якi на сьогоднi Україна подала проти Росії до міжнародних судових органів, лише імпліцитно стосуються ключового питання - поновлення територiальної цiлiсностi нашої держави. І це становить, на жаль, проблему, до якої українська влада ще не наблизилася. Адже навiть у разi задоволення позовiв України по двох конвенцiях - Мiжнародної Конвенції про лiквiдацiю всiх форм расової дискримiнації i Конвенції ООН з морського права - i навiть (уявимо неможливе) виконання Росiєю рiшень мiжнародних судiв, Крим пiсля цього не повернеться пiд суверенiтет України. Потрiбен пошук можливостей для притягнення Росії до вiдповiдальностi за порушенння Статуту ООН, агресiю проти суверенної держави-член ООН i порушення територiальної цiлiсностi України. Тi позови, якi iснують зараз, це по великому рахунку стрiлянина з гармат по горобцях. За чотири роки в системi ООН вдалося ухвалити лише один документ, який хоча i не має юридично обов'язкового характеру, але прямо стосується питання територiальної цiлiсностi України – це резолюцiя ГА ООН 68/262 вiд 27 березня 2014 року «Територiальна цiлiснiсть України». Це була серйозна перемога української дипломатії (100 держав пiдтримали резолюцiю), але, на жаль, в резолюцiю не був закладений механiзм безперервного розгляду i вона стала документом одноразової дії.

_________

*Відомості про автора:

Олександр Купчишин – к.юр.н., Посол, Заступник Міністра закордонних справ України (2008-2010)

Статтю підготовлено на основі виступу на Міжнародній конференції « Порушення Росією міжнародного права: наслідки для світу»

26.07.2018 08:00:00