ukr

Окабе Йошіхіко*: Порушення Росією основоположних норм міжнародного права після Другої світової війни: погляд з Японії


Статті

Пані та панове, доброго ранку. Мене звуть Йошіхіко Окабе, я професор факультету економіки в Університеті Кобе Гакуін та експерт Центру дослідження Росії. Я вдячний Центру дослідження Росії та Дипломатичній академії України за запрошення на цей форум.

Сьогодні я хотів би розповісти про територіальні проблеми з Росією з точки зору японської сторони.

По-перше, у мене буде прохання до українців щодо російської назви «Південні Курильські острови». Якщо можливо, чи могли б ви відтепер називати ці острови не «Південними Курилами», а використовувати японську назву – «Північна територія Японії». Мені б хотілося, щоб українською острови називалися «Північна територія Японії», англійською – «Northen Territory of Japan», російською – «Северная территория Японии». Якщо говорити, чому варто дотримуватися саме цієї назви, то острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан називаються майже однаково в Японії і Росії, а четвертій частині території – групі островів Хабомай – Росія самовільно змінила назву на російську – Плоскі острови; наприклад, один з островів групи, що японською називається острів Тараку, перейменували на острів Полонського, демонструючи, що це територія Росії. Називати острови «Південними Курилами» означає визнати ці острови територією Росії. Я думаю, називаючи їх "Північна територія Японії», ми зможемо звернути світову увагу до того, що японська територія була незаконно окупована Росією.

Чому ж ми безсумнівно можемо називати Північну територію територією Японії?

У 1855 році на підставі російсько-японського договору лінія кордону була затверджена між островами Ітуруп та Уруп. Після цього в 1875 році Росія і Японія обмінялися островами Тісіма та південною частиною острова Сахалін. У 1905 році внаслідок Російсько-японської війни Японія знову отримала південну частину острова Сахалін, але з 1855 року Північна територія, що складається переважно з чотирьох островів, постійно залишалася територією Японії.

Наприкінці Другої світової війни СРСР надзвичайно порушив міжнародне право стосовно Японії. СРСР вторгся в Японію, порушивши Пакт про нейтралітет між СРСР і Японією від 1941 року. Цей підлий вчинок можна порівняти з вторгненням Гітлера до Польщі в 1939 році. Звичайно, Японія була союзником Німеччини у Другій світовій війні, але Гітлер і Німеччина неодноразово провокували атаки зі сторони Радянського Союзу під час Радянсько-німецької війни, тоді як Японія продовжувала дотримуватися Пакту про нейтралітет між СРСР і Японією. На жаль, Сталін раптово напав на Японію 7 серпня 1945 року, порушивши Пакт про нейтралітет.

Російський міністр закордонних справ Лавров заявляє: "Південні Курильські острови стали територією Росії в результаті поразки країн «осі» в Другій світовій війні", – але хіба це вірно? В Україні та Росії не дуже відомо, але насправді всі японці вважають, що Друга світова війна закінчилася 15 серпня. Що ж сталося 15 серпня 1945 року? Напередодні, 14 серпня, імператор Сьова вирішує прийняти Потсдамську декларацію, яка є закликом від членів Альянсу до безумовної капітуляції. Наступного дня, 15 серпня, опівдні імператор по радіо оголошує громадянам Японії про закінчення війни. У той час японського імператора називали «живим богом», тобто японські громадяни вважали його не людиною, а богом. Фото на слайді зображує сцену перед імператорським палацом, де звичайні громадяни на колінах вибачаються перед імператором, оскільки вважають саме японський народ відповідальним за поразку в війні. Сподіваюся, вам вдалося уявити, який шок отримали японці того дня. У той же день Генеральний штаб армії Японії наказав всім військам у всіх регіонах Китаю та Тихого океану негайно припинити бойові дії. Отже, не можна заперечувати, що для японців війна закінчилася 15 серпня, але в «Історії Великої Вітчизняної війни», складеній Радянським Союзом, написаний повний нонсенс, а саме: «Оголошення імператора про капітуляцію Японії від 14 серпня – це лише загальна безумовна декларація про капітуляцію, а армії не було наказано припинити бойові дії». Навіщо ж треба писати таку брехню?

Власне, в Радянському Союзі 3 вересня довго вважалося Днем Перемоги над Японією. Чому ж так? Насправді, 2 вересня, коли в Токійській бухті підписували Акт про капітуляцію, розпочалося захоплення островів Хабомай на Північній території Японії. Тому 2 вересня і не змогли назвати Днем Перемоги, бо в цей день відбувалося вторгнення до Японії. Радянський уряд багато років розумів, що вони серйозно порушують міжнародне право. Пізніше, до 5 вересня, Радянський Союз повністю захопив всі острови Північної території. Іншими словами, операція з окупації території Радянським Союзом з 2 до 5 вересня є повним порушенням міжнародного права, оскільки вона відбулася вже після закінчення Другої світової війни. Після розпаду СРСР, у липні 2010 року Парламент Російської Федерації прийняв законопроект про встановлення 2 вересня Днем закінчення Другої світової війни. У наш час 2 вересня на Далекому Сході Росії святкують День Перемоги над Японією, проводять парад. Оскільки Радянський Союз продовжував напад навіть після 2 вересня 1945 року, то сам факт подібних святкувань означає, що росіяни публічно визнають власне серйозне порушення міжнародного права.

Зараз японці можуть відвідувати Північну територію тільки за спеціальною системою безвізових обмінів, створеною в квітні 1991 року за пропозицією президента Горбачова. Бо якщо ви їдете на Північну територію за японським паспортом, ви визнаєте цю територію закордоном, тобто територією Росії. Першопочатковою головною метою безвізових обмінів було відвідання місць поховань колишніми мешканцями островів. Однак, вже минуло більш ніж сімдесят років відтоді, як Північна територія була окупована Радянським Союзом, колишні мешканці островів постаріли і їм стало фізично важко їздити до місць поховань; тепер молоді люди, в основному студенти, яких обирає японський уряд, стали відвідувати місця поховань. У 2016 році я поїхав на острів Ітуруп як заступник голови делегації, у 2017 році відвідав острів Кунашир як голова делегації. Я керую там одним проектом. Це Молодіжний саміт культури аніме і отаку - проект культурного обміну з російською молоддю, що мешкає на острові, через японську субкультуру, популярну і в Росії, тобто через японські манга та аніме. Для українців, які знаходяться в надзвичайно напруженій ситуації з Росією, це може здаватися смішним, але насправді цей аніме проект має важливу мету. Біля сорока відсотків сучасного населення Росії народилися після розпаду Радянського Союзу, і це покоління взагалі не знає Радянського Союзу. Дуже складно, практично неможливо змінити думки та ідеї людей середнього та старшого віку, які отримали освіту в радянські часи. Тому якщо російська молодь, яка незнайома з Радянським Союзом, буде дивитися популярні і в Росії японські манга і аніме і більше полюбить японців, то, на мою думку, зможе хоча б трохи посприяти вирішенню проблеми Північної території. Можливо, це займе час, але я вірю, що разом з проведенням серйозних переговорів про територію між урядами, важливу роль для повернення Північної території до Японії відіграє наполегливе продовження такої стратегії «м'якої сили».

Хоча це мало відомо, кажуть, що насправді зараз близько шістдесяти відсотків жителів Північної території є українцями. Дійсно, під час мого візиту було багато людей із прізвищами, що закінчуються на «-ченко».

У минулому році я чув від одного японця, колишнього мешканця острова Ітуруп, що приблизно через рік після радянської незаконної окупації Північної території туди були примусово переселені бідні робітники з України. Вони жили набагато бідніше, ніж японці під радянською окупацією, не мали навіть одягу, а деякі жінки – навіть білизни. Така трагічна історія навряд чи широко відома навіть в Україні. За допомогою цієї презентації я сподіваюсь, що багато українців дізнаються історію, а також правду про Північну територію Японії; із надією на вашу велику підтримку японського руху за повернення Північної території я хотів би закінчити доповідь.

 

Щиро дякую за вашу увагу.

_________

Відомості про автора:

Д-р., професор Окабе Йошіхіко, університет Кобе Гакуін, Японія, іноземний експерт Центру дослідження Росії

Статтю підготовлено на основі виступу на Міжнародній конференції «Порушення Росією міжнародного права: наслідки для світу»

11.07.2018 17:00:00