Останні події в Україні, анексія Криму, війна на Донбасі поставили гостре питання про проблеми передбачуваності дій Російської Федерації та його керівництва на світовій арені, в тому числі і зі своїми прикордонними сусідами: Україною, країнами Балтії, Білоруссю, Казахстаном, Китаєм, Японією тощо. Особливо гостро це питання стоїть в контексті національної безпеки України.
У зв'язку з тим, що Росія - давній сусід України і велику частину часу вела себе, м'яко кажучи, не «дружньо», то в національних інтересах України - повномасштабне вивчення різних чинників поведінки Російської Федерації та його керівництва.
Виходячи з такої ситуації, в незалежній Україні (після 1991 року) були спеціальні аналітичні структури, які вивчали дану проблематику: від україно-російських відносин, до вивчення Росії в різних аспектах. Наприклад, це був спеціалізований Національний інститут українсько-російських відносин. Цей інститут вдосконалював свою тактику вибудовування неформальних і формальних відносин з Росією, він навіть намагався систематично розробляти стратегії і реагувати на виклики, які виникають.
Тоді ж був розроблений «Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною» - так званий «Великий договір» - укладений в 1997 році, він створювався за підтримки великої кількості фахівців та експертів і став чинним 1 квітня тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять року. І автоматично був продовжений 1 квітня 2009.
В цей же час, був приготований важливий документ - «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» - меморандум, підписаний 5 грудня 1994 лідерами України, США і Великобританії, про підтвердження виконання щодо України положень Заключного акту ОБСЄ, Статуту ООН і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як не володіюча ядерною зброєю держава-учасниця Договору.
У 2001 році за указом Президента України Леоніда Кучми Національний інститут українсько-російських відносин перетворений в Національний інститут проблем міжнародної безпеки. Директором Національного інституту проблем міжнародної безпеки був призначений Сергій Пирожков.
А в 2010 році Президент Віктор Янукович своїм Указом ліквідував Інститут проблем національної безпеки і Національний інститут проблем міжнародної безпеки.
Відповідно до Указу, президент поклав на Національний інститут стратегічних досліджень реалізацію основних завдань ліквідованих Інституту проблем національної безпеки та Національного інституту проблем міжнародної безпеки, в тому числі за напрямками фундаментальних і прикладних наукових досліджень.
У підсумку, Україна опинилася в ситуації, коли не існувало жодної (!) аналітичної державної структури, яка б експертно вивчала україно-російські відносини і поведінку Російської Федерації у світі. А, до речі, договірно-правова база українсько-російських відносин на сьогодні складає 377 міжнародних документів, що регулюють широке коло питань двосторонньої взаємодії держав, включаючи торговельно-економічну, науково-технічну, гуманітарну, правоохоронну та інші сфери.
Вже після Революції Гідності, анексії Криму та бойових дій на Донбасі, на базі громадських ініціатив з'явилася недержавна структура Центр вивчення Росії (www.r-studies.org), яку очолив екс-Міністр закордонних справ України Володимир Огризко.
Якщо говорити про гострі проблеми, які виникли за останні пару років, то необхідно аналізувати історичний, економічний, гуманітарний і військовий аспекти поведінки Росії.
В історичному аспекті особо гостро стало відновлення історичних фактів, які Росія протягом 300-400 років намагалася підкоригувати. У тому числі і підручниках історії України. Особливо активно ці зміни вносилися під час президентства Віктора Януковича (2010-2013), як людину, яка лобіювала проросійський варіант історії.
Починаючи з назви Росією Московії Петром Першим, до корекції і переписування древніх літописів ще Київської Русі.
На щастя, збереглася велика кількість літописів і карт в Європі, не змінених, що підтверджують історію України, як незалежної держави (в 16 -19 столітті - «Україна - країною козаків» по Боплану), яка раніше називалася Руссю.
І, до речі, відома фраза «Киев – мать городов русских», в реальності, навіть не пов'язана з територією сьогоднішньої Росії і відноситься більше до Русі того часу, яка розташовувалася на місці сьогоднішніх України і Росії, а Москви ще навіть у проекті не було.
Економічний аспект досить болючий, оскільки за часів СРСР було створено величезну кількість зв'язків, технологічних ланцюжків, а на сьогоднішній день ці зв'язки розриваються, підприємства недоотримують замовлення, втрачаються можливості співпраці.
Хоча, незважаючи на сьогоднішні події, економічне співробітництво триває.
Наприклад, йде повним ходом енергетичне співробітництво: від торгівлі електроенергією, газом і нафтою до атомної енергетики.
Якщо говорити про торгівлю, то обсяги зовнішньої торгівлі товарами та послугами України з Російською Федерацією за січень - березень 2015 року становили 3 258, 2 млн. дол. США і скоротилися в порівнянні з січнем - березня 2014 на 4 737, 7 млн. дол. США або на 59,3%. Експорт товарів і послуг за січень - березень 2015 року становив 1 665, 4 млн. дол. США і порівняно з січнем - березнем 2014 року зменшився на 2 102,7 млн. дол. США або на 55,8%.
Імпорт товарів і послуг за січень - березень 2015 становив 1 592,9 млн. дол. США і порівняно з січнем - березнем 2014 року зменшився на 2 635,0 млн. дол. США або на 62,3%.
Гуманітарний аспект - поміняв повністю акценти сприйняття росіян і українців. Інформаційна політика та пропаганда з Росії з великою кількістю маніпуляцій, брехні, психотехнологій поставила гостро питання не тільки в Україні, але й у світі. Нещодавно керівники ВВС заявили про те, що не мають ресурсів повністю протистояти російській пропаганді в світі.
Також важливим є питання використання української мови в Україні. Відомо, що Росія лобіювала зниження частини українського в порівнянні з російською мовою в різних сферах під маркою захисту російськомовних громадян. Це питання політики завжди використовували на виборах. Але, на щастя, в переважній більшості шкіл викладання ведеться українською мовою і у молодого покоління (18-30лет) такої проблеми взагалі не існує.
На сьогодні встало гостро питання української книги, українського кіно і взагалі українського культурного продукту в необхідному якості і кількості.
Військовий аспект вивчення поведінки Російської Федерації базується на останньому концепті гібридних воєн, втіленим керівництвом Росії в Україні. Захоплення Криму "зеленими чоловічками" або "ввічливими людьми" поставив питання про безпеку кордонів для всіх країн світу, особливо тих, хто по суші або по морю межує з Російською Федерацією.
Для України найважливішим фактором є усвідомлення стану своєї армії в 2013 і 2014 роках, з майже повністю зниженою боєготовністю до 2015 року, коли армія України стала в ряд з кращими арміями у світі, в тому числі і завдяки успішним боям з регулярними військами РФ, гібридно замаскованими під донецьких сепеаратістів і "ополченців".
На сьогодні національна безпека є головною на порядку денному в україно-російських відносинах, з домовленостями в Мінську в 2015 році.
Виходячи з вищевикладеного, ми бачимо особливу актуальність вивчення Росії не тільки для середньо і довгострокового прогнозування, а й для вироблення щоденних рішень для українських органів влади, перемовників, громадянських діячів, активістів і широкого висвітлення в ЗМІ.