ukr

Йошіхіко Окабе*: Проблема Північних територій Японії: що має, чого хоче і що може отримати Росія?


Статті

Пані та панове, доброго ранку. Мене звуть Йошіхіко Окабе, я професор факультету економіки в Університеті Кобе Гакуїн та експерт Центру дослідження Росії. Я вдячний Центру дослідження Росії та Дипломатичній академії України за запрошення на цей форум.

Минулого року я виступав із доповіддю на тему «Проблема Північних територій», під час якої окреслив причини проблеми й погляд японців на неї. З того часу минув рік, відносини між Росією і Японією, а також ситуація навколо Північних територій зазнають серйозних змін.

Сьогодні я хотів би познайомити вас із сучасним станом проблеми Північних територій і розповісти про неї не з точки зору міжнародної політики, а з погляду внутрішньої ситуації в Японії, двосторонніх відносин із Росією, а також поточного статусу Північних територій.

Минулого року я попрохав вас користуватися не російською назвою «Курильські острови», а японською — «Північні території». Останнім часом і в Україні все більше людей називають їх Північними територіями. Наприклад, 8 лютого цього року в День Північних територій перед російським посольством у Києві відбувся мітинг і учасники скандували: «Крим — це Україна, а Північчина — це Японія!» І коли ви подивитеся у Вікіпедії, тільки в українській версії, крім японської, використовується назва «Північні території», а не «Курильські острови». Я хотів би від щирого серця подякувати за це від імені японського народу.

З іншого боку, після мого виступу на форумі, проведеному тут у травні минулого року, різні російські засоби масової інформації опублікували різноманітні критичні статті про мою доповідь. Ось один із прикладів такої статті: «Профессор из Японии призвал украинцев не называть Курилы Курилами:Москва не должна мириться с японской антироссийской пропагандой». Я лише проаналізував проблему Північних територій згідно з історичними фактами й зовсім не мав наміру проводити антиросійську пропаганду, але сам факт значної реакції з боку Росії, я думаю, означає, що діяльність Центру дослідження Росії привертає увагу. Певна річ, що Японія і японці спільно наголошують на мирному вирішенні проблеми Північних територій.

Отже, я хотів би почати з питання про географічні назви, яке підняли в попередній російській статті. 24 лютого цього року колишній голова Ради Федерації Сергій Міронов, який очолює політичне об’єднання «Справедлива Росія», на державному телеканалі «Росія 24» запропонував змінити назву архіпелагу Хабомай, оскільки вона японська, на російську назву. «Хабомай» — це не японська назва, а походить вона з мови корінних жителів — народу айнів. Навіть якщо члени парламенту не володіють такими знаннями, то зрозуміло, що в Росії мало відомо про територіальні проблеми з Японією.

Тим часом міністр закордонних справ Лавров у січні цього року заявив, що «неприйнятно, що в японському законодавстві закріплена назва «Північні території». Питання географічних назв може здатися зовсім незначним, але, як видно зі щойно наведених прикладів, зараз воно надзвичайно болюче й іноді розпалює дипломатичні суперечки між двома країнами. Крім того, зараз у Росії вулкан Чиріп на острові Ітуруп називають вулкан Богдан Хмельницький. Коли після Другої світової війни радянська влада переселила бідних робітників з України, вони, згадуючи про далеку Батьківщину, так і назвали вулкан, тому, я думаю, що проблема географічних назв є символом трагедії і для українців.

Зараз я покажу слайд, який, можливо, буде трохи дратувати в Україні. Прем’єр-міністр Шіндзо Абе і президент Путін провели загалом 25 зустрічей і планують зустрітися в Осаці наприкінці наступного місяця. Останнім часом майже кожного разу вони спілкуються віч-на-віч, запрошуючи тільки перекладача. З іншого боку, у Японії є протилежні погляди на позицію прем’єр-міністра Абе на переговорах. Наприклад, чи не відмовився прем’єр-міністр Абе від повернення чотирьох островів і чи не змінив курс переговорів на повернення двох островів, невеликого архіпелагу Хабомай і острова Шикотан, або чи не надасть Росії велику поступку, щоб отримати два острова? 23 квітня цього року Міністерство закордонних справ Японії видало щорічний збірник «Синя книга по дипломатії» за 2019 рік, я також надзвичайно здивувався, що з нього зникла фраза: «Чотири північні острови належать Японії».

Хотілося б зазначити, що переговори між Японією та Росією відбуваються за ініціативою прем’єр-міністра Шіндзо Абе. Я раніше іноді бачився з прем’єр-міністром Абе, але я не дуже розумію, про що він розмірковує останнім часом. Ймовірно, на сьомому році управління він хотів би залишити «спадщину», досягнення його уряду. Серед політичних питань, які прем’єр-міністр Абе піднімав після інавгурації, найбільше наголошував на перегляді Конституції. Конституція була написана під сильним впливом Сполучених Штатів після поразки Японії в Другій світовій війні, тому прем’єр-міністр Абе часто стверджував, що японці повинні створити незалежну Конституцію. Однак змінити Конституцію в нинішній політичній ситуації дуже складно, через те розв’язання проблеми Північних територій розглядається як наступний метод здобути популярність. Здається, для вирішення питання взято курс, що передбачає надання Росії всіх можливих поступок.

Я розповім про наступну частину заголовку доповіді: «Чого хоче Росія?» Я вже говорив про заяву міністра закордонних справ Лаврова: «Неприйнятно навіть використання назви «Північні території». З іншого боку, економічні міністерства та відомства Росії демонструють гнучке ставлення до Японії. Здається, що зроблено розподіл ролей: категоричне й неввічливе Міністерство закордонних справ Росії і дружні економічні міністерства та відомства Росії, які бажають економічного співробітництва з Японією, або міністр закордонних справ Лавров, який рішуче заперечує проти повернення Північних територій, і Путін, який сподівається на дружні відносини з Японією, і так далі. Напевно, таку поведінку, що нагадує метод батога і пряника, можна назвати розумною дипломатичною стратегію Росії, яка розхитує японський уряд.

Я вважаю, що Росія має дві мети в переговорах про Північні території. Одна з них — це економічне співробітництво з Японією для розвитку Далекого Сходу. У грудні 2016 року прем’єр-міністр Абе запросив президента Путіна до своєї рідної префектури Ямагучі. Наступного дня зустріч проходила на саміті в Токіо, де прем’єр-міністр запропонував план економічної співпраці між Японією і Росією з 8 пунктів. 6-й пункт — «Розвиток Далекого Сходу». Населення Далекого Сходу Росії скоротилося на 1,8 млн після розпаду Радянського Союзу і продовжує скорочуватися. Прем’єр-міністр Абе зосередився на цьому і спробував примиритися з Росією з допомогою такої «цукерки», як економічне співробітництво. Але у відповідь отримав безкомпромісну реакцію Росії. На островах Ітуруп і Кунашир почали часто проводитися військові навчання. На Далекосхідному економічному форумі, який відбувся у Владивостоці у вересні минулого року, президент Путін заявив: «Мені раптово дещо спало на думку. Давайте до кінця року укладемо мирну угоду між Японією і Росією без попередніх умов». Можна сказати, що фраза «без попередніх умов» показує відсутність наміру наразі обговорювати територіальне питання.

Інша мета Росії — це перевірка на міцність японсько-американського альянсу. Японія підписала японсько-американський договір безпеки зі Сполученими Штатами, американські сухопутні, морські й повітряні сили, а також приблизно 36 700 морських піхотинців розташовані в Японії, розміщені 121 база й об’єкти. Японія займає перше місце у світі за кількістю американських військових баз і об’єктів, розміщених за кордоном. Під час переговорів президент Путін просить, щоб у разі повернення Північних територій на них не розміщували американські військової бази. Відчувається, що він має намір вдарити по тісному американо-японському альянсу, роздражнюючи поверненням територій.

Наприкінці, як і минулого року, дозвольте мені також розповісти про важливість безвізового обміну. Безвізовий обмін було започатковано для відвідування японцями могил попередніх острів’ян. За згодою Горбачова, ця процедура дозволяє подорожувати на Північні території без паспорта. Уряд Японії пояснює, що це територія Японія, а не інша країна, оскільки паспорт не потрібен. Використовуючи цю систему, протягом 3 років я їжджу на Північні території і проводжу заходи, присвячені японським аніме й манга, популярним і серед російської молоді. Я сподіваюся, що ці заходи сприятимуть позитивному ставленню місцевого російського населення до Японії.

З іншого боку, в учасника форуму минулого року виникло запитання: «Чи не пов’язана взаємодія з м’якою силою з м’яким ставленням прем’єр-міністра Абе до Росії?» Безумовно, протягом року сталося так, як ви вказали. Однак, якщо японці не будуть відвідувати острови Північних територій, землі стануть повністю російськими. Наприклад, в 1643 році, коли Маартен Геррітсен Де Фріз із Голландської Ост-Індської компанії йшов на кораблі у водах поблизу Японії в пошуках легендарного Грошового острова, він прибув на Північні території і проголосив їх голландською територією, але жодного разу не повернувся туди знову, через що землі й не стали голландськими. Отже, на мою думку, якими б не були засоби, навіть схиливши голову перед Росією, ми, японці, продовжуючи відвідувати острови Північних територій, можемо розповісти Росії й місцевим росіянам про існування територіальних проблем із Японією.

Прагнення Японії та японців —  це мирне вирішення проблеми Північних територій, і я хотів би продовжувати докладати якомога більше зусиль для його досягнення.

_________

*Відомості про автора:

Д-р., професор Окабе Йошико, університет Кобе Гакуін, Японія, іноземний експерт Центру дослідження Росії

Статтю підготовлено на основі виступу на Міжнародній конференції «Конфліктогенний потенціал РФ: стан та перспективи розвитку»

13.07.2019 15:00:00