Статті

/ Головна / Публікації / Статті
Публікації 71-80 ( всього знайдено : 90 )

26.01.2016 19:39 Радослава Стефанова. НАТО – ключовий елемент північноатлантичної стабільності: нові виклики – нова відповідальність.

Мені дуже приємно приєднатися до вас. На жаль, я можу тільки вас чути, але не можу бачити. Я мала змогу почути презентацію пана Горбуліна, і я згодна з усім ним сказаним. Мені шкода, що не змогла послухати інші презентації. Проте думаю, що це було дуже цікаво. А зараз, повертаючись до Вашого питання про те, що ж зробило НАТО, хочу  чітко окреслити перспективи виходячи з того, що наразі відбувається.

18.01.2016 20:00 Г.Перепелиця. Політика Росії – це крах міжнародної безпеки: причини та наслідки.

Політика Росії є вираженням внутрішніх процесів розвитку російської держави та російського суспільства. В концентрованому вигляді вона віддзеркалює життєво важливі інтереси цієї країни та ті протиріччя, з якими вона стикається в міжнародному середовищі під час їх реалізації. Головний внутрішній інтерес Росії полягає в необхідності збереження і закріплення пострадянської моделі розвитку, яка базується на авторитаризмі персоналізованої влади і патерналізмі суспільства.

18.01.2016 19:00 В.Горбулін. Чи можливе «перезавантаження» відносин з Росією? Моделі та сценарії.

Шановне зібрання, виступи пана Григорія Перепелиці та пана Євгена Марчука особливо підштовхують до висновку про те, що треба, мабуть,  сказати декілька слів про загальний політичний безпековий устрій, який сьогодні існує у світі.

Пан Перепелиця звернув увагу тільки на одну модель із трьох існуючих, коли говорив  про «багатополярність». Чому я зосереджую вашу увагу на цьому? Тому що сьогодні тема багатополярності  широко обговорюється і практиками, і теоретиками. Але хотів би згадати, що  вперше ця тема з’явилася, як не дивно, ще за існування двополярного світу, коли Євген Примаков, який недавно пішов з життя, вперше запропонував створення трикутника «Москва – Делі – Пекін» як протипоставлення Північноатлантичному союзу з усіх питань, що стосуються загальної політики безпеки, а також,  певною мірою, як би це дивно не звучало, – і  економічних.

10.09.2015 20:25 І. Лоссовський. Міжнародно-правові докази того, що Будапештський меморандум є міжнародним договором обов’язковим для виконання Росією та всіма його сторонами.

5 грудня 2014р. відзначалася 20 річниця укладення лідерами України, Великої Британії, Росії і США (Л.Кучмою, Дж.Мейджером, Б.Єльциним, Б.Клінтоном) Будапештського меморандуму 1994р. «Про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» (ДНЯЗ, 1968р.). Дві інші ядерні держави та постійні члени Ради Безпеки ООН – Китай і Франція офіційно висловили аналогічні гарантії Україні у формі відповідних заяв (Заява Уряду КНР 04.12.1994р. і Декларація Франції з супровідним листом Президента Ф.Міттерана 05.121994р.), хоча формально і не підписували Меморандум. Головна відмінність цих заяв від змісту Меморандуму полягає у відсутності пункту про обов’язкове проведення консультацій у разі виникнення ситуацій, які торкаються питань цих зобов’язань.  Україна, зі свого боку, зобов’язувалась вивести всю ядерну зброю з території країни. При цьому, тактичну ядерну зброю з України було виведено ще в 1992р., а весь процес ядерного роззброєння завершився у 1996р., останню шахтну пускову установку міжконтинентальних ракет РС-22 (SS-24) було знищено у 2001р. [1, 2].

27.08.2015 22:15 Д. Богуш. Чотири рівні вирішення питання територіальної цілісності України

В статті йде мова про рівні і формати вирішення питань територіальної цілісності України в умовах російської військової агресії і анексії Росією частини українських територій. Тут ми можемо уявити всі можливі варіанти міжнародних форматів, навіть ті, які зараз не використовуються.

25.08.2015 08:52 В.Огризко. Російська інформаційно-пропагандистська війна: деякі методи та форми протидії.

Агресія Росії проти України у вигляді анексії Криму і захоплення частини території Донбасу має, крім суто військового, ще і потужний інформаційний вимір. Йдеться про завчасно сплановану, добре скоординовану та добре фінансовану кампанію дезінформації, яка спрямована на кількох адресатів.

17.08.2015 09:05 Адмірал І. Кабаненко: Окремі уроки російської гібридної війни проти України.

Центром дослідження Росії відразу після окупації Криму було започатковано дослідження щодо уроків російської гібридної війни в Україні.

Метою дослідження є ідентифікація допущених на різних рівнях державного управління помилок та розробка рекомендацій політико-військовому керівництву для уникнення їх повторення у майбутньому, а також вироблення адекватних заходів на випередження.

13.08.2015 22:03 Д. Богуш. Навіщо досліджувати Росію?

Останні події в Україні, анексія Криму, війна на Донбасі поставили гостре питання про проблеми передбачуваності дій Російської Федерації та його керівництва на світовій арені, в тому числі і зі своїми прикордонними сусідами: Україною, країнами Балтії, Білоруссю, Казахстаном, Китаєм, Японією тощо. Особливо гостро це питання стоїть в контексті національної безпеки України.

28.04.2015 20:00 Михайло Харишин. Військова активність Росії: прогнозована модель поведінки держави традиціоналістського типу.

Відомі події, що розгорнулися навколо України в останні роки, часто пов'язують з ім'ям однієї людини - Владіміра Путіна, Президента Російської Федерації. Мовляв, варто вплинути якимось чином на цю людину або ж він з різних причин відійде від влади і все само собою владнається? Цілком імовірно, що особистісний фактор в історії людства відіграє важливу роль, але - чи є він визначальним, головним?

16.04.2015 19:31 Лоссовський І.Є. Сучасна зовнішньополітична стратегія Росії як реалізація «Нової доктрини обмеженого суверенітету» («Доктрини Путіна»)

Відомі дії Росії щодо України впродовж останнього року, починаючи з лютого 2014р. і до цього часу, насамперед анексія Криму та військова інтервенція в Східній Україні, безпрецедентний політичний, економічний та інформаційний тиск на Україну, а також відверта конфронтація із Заходом, перш за все, зі США, свідчать про початок реалізації нової зовнішньополітичної стратегії Росії, попередньо сформульованої в низці останніх публічних програмних виступів В.Путіна. Загальне осмислення текстів цих звернень російського Президента і тих процесів, що розгортаються у контексті зовнішньополітичної та військової «активності» Росії останнього року, дозволяють стверджувати про формування нової зовнішньополітичної доктрини РФ – «Доктрини Путіна».


Сторінки : 1 2 3 4 5 6 7 [8] 9